ЧАСТИНА ПЕРША 1 За чотири тисячі миль від московської телестудії, в якій тріумфував Василь Федоров, там, де Таїланд зустрічається з М’янмою та Лаосом, у регіоні Південно-Східної Азії, що зветься Золотим трикутником, на дерев’яній веранді бамбукової хатинки на околиці Чіангсаєна ліниво гойдається в гамаку людина. Обрі Аргайлу трохи за двадцять, він довготелесий і плечистий, в нього ясні очі й пом’якшене ямкою сильне підборіддя, а ще — темне витке волосся, перетягнуте ззаду коричневою гумкою, яку вранці він підібрав з підлоги на місцевому поштамті. Пасма волосся звільнилися з-під гумки й позвивалися кільцями від спеки. Учора термометр заскочив за +38°С, і, хоч сьогодні на кілька градусів прохолодніше, вологість надто висока, тож піт не випаровується, а натомість утворює на шкірі щільну липку оболонку. Одна вузька Аргайлова стопа вперта в дерев’яну підлогу й хитає гамак, тоді як решта його тіла нерухома. Блокнот, в якому він писав лише кілька хвилин тому, лежить на животі, а рука досі тримає забуту ручку. Він нещодавно повернувся з короткого пішого походу з групою до Ват Фра Тхат Фа Нґао, буддійського монастиря на пагорбі за кілька кілометрів від міста. Сам монастир нічим не примітний, але звідти відкривається захопливий вид на річку Меконг і на гірські джунглі за нею, до Лаосу.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx