«Аргайл» Еллі Конвей

Аргайл • 19 — Ми не тільки забезпечуємо сильну політичну владу, але й відповідально ставимось до свого обов’язку сприяти культурному розвитку, — проголошує він. Він перелічує пам’ятники, споруджені завдяки його уряду, взяті під патронат музеї. Він веде до красивої кульмінації. — Немає кращого свідчення нашій відданості культурному збагаченню великої російської нації, ніж нещодавно відкрита неперевершена виставка, що здобула міжнародне визнання. Звісно, я говорю про завершення двадцятип’ятирічної роботи спеціалістів, на яку витрачено понад одинадцять мільйонів доларів, про майстерну копію шедеврального символу російської слави й величі, про восьме чудо світу, викрадене у нас нацистами шістдесят років тому, яке потім зникло без сліду. Я кажу про неперевершену Бурштинову кімнату. Щойно ці слова прозвучали, Федоров відчуває смак перемоги, бо розуміє, що його опонент попався. Настала слушна мить, щоб оформити свій тріумф. — Копія? — Презирство аж точиться з його слів. — Як типово для цього уряду — підсунути народу імітацію скарбу, який нам по праву належить. Щоб показати, наскільки я люблю цю країну — свою країну, — щоб довести свою відданість їй, я урочисто обіцяю російському народові. — Федоров розвертається так, щоб дивитися просто в камеру. — Якщо ви мене підтримаєте, я присягаюся повернути не копію, не підробку, не дорогу імітацію, але справжню Бурштинову кімнату. В студії немає глядачів, але захоплене шепотіння знімальної групи й неприховане спантеличення на обвислому лиці Журавльова запевняють Федорова, що він влучив.

RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx