24 • Еллі Конвей Але коли до галявини з характерно складеними бамбуковими хижками, що стоять над землею на дерев’яних палях, лишається десь година ходьби, Аргайл зупиняється. Окрім тихого цвірінькання дрімлюги, писку смарагдово- зеленого довгохвостого рогодзьоба і поклику вівчарика у верховітті, окрім тупання кросівок об ґрунт і хрускоту сухого листя й галузок, удалині чується низьке гудіння невеликого літака. Аргайл негайно переноситься назад у часі, він опиняється на злітній смузі серед джунглів, де є місце лиш для трьох чи чотирьох літаків. Він сидить у тісній кабіні пілота, а тато пояснює йому призначення всіх приладів. Хвиля адреналіну, коли колеса літака вперше відриваються від землі, розуміння того, що тепер усе в його руках. Аеропорти змінюються — то Бразилія, то Філіппіни, то Західна Африка, то Південна Іспанія, куди його батьків заводили їхні справи експорту й імпорту, — але завжди був літак, і завжди був його тато: нетерплячий, переконливий, вимогливий, дбайливий. Складний. Аргайл виходить на галявину, щоб роздивитися літак. Одномоторний, десь на шість пасажирів, пропелер на носі, блакитно-золотисте забарвлення. Він уже бачив цей літак на крихітному льотному полі у Монгхсаті, що у М’янмі, коли вони з татом прилітали туди на їхній Cessna на вихідні. — А правда, що ЦРУ якось влаштувало тут операцію з контрабанди наркотиків? — колись спитав Аргайла хтось із туристів його групи. Аргайл тоді знизав плечима. — Це можливо, — відповів він. Штати хотіли вберегти М’янму, Лаос і Таїланд від впливу комуністичного Китаю, до якого звідси лише кількасот кілометрів. Для цього вони підтримали гомінданівців, вигнанців з Китаю, які прагнули відбити країну у комуністів, і фінансували їхню боротьбу з прибутків від торгівлі
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx