12 з такими виточеними кубиками пресу та жіночим лицем од нього очей не відірвеш. Безперечно, коли він не обслуговує Мідаса, він виліплює вправами, як скульптор із глини, кожен м’яз свого тіла. Саме зараз він сперся передпліччям на верхню щаблину ліжка з балдахіном, а жінка-сідлиця сидить на ньому, мов вивірка на гілці, широко розсунувши вбіч ноги, поки він нею ласує. Їхній рівновазі та звабі можна позаздрити. Третя новенька стоїть рачкувато перед тим чоловіком, висмоктуючи його стрижня, немов там отрута від зміїного укусу. І… ото пак, яка ж вона вправна! Тепер я знаю, за що її обрали. Я вигинаю в’язи, вкарбовуючи в пам’яті її манеру. Ніколи не знаєш загодя, коли якась навичка стане в пригоді. — Мені набридла твоя манда, — раптом кидає Мідас, змушуючи Поллі хутчій вилізти з-під нього. Він ляскає цицясте дівчисько поперед себе. — Тепер ти. Я хочу твою дупу. — Авжеж, мій королю, — муркоче вона, розвертаючись і стаючи рачки з піднятим догори гузном. Король занурює в неї свій «скіпетр» зі свіжими липкими соками Поллі, і кобіта видає стогін. — Облудниця, — белькочу я собі під ніс. Таке не може подобатися. Не те щоби я відала з перших вуст. Мене там зроду не займали, дякувати Небесам. Звуки в залі посилюються, коли пара сідлиць досягають вищої насолоди, удавано чи насправжки, а король шарпко цьвохкає кобіту, перш ніж, гаркнувши, спорожняє на неї своє сім’я. Сподіваюся, цього разу він наситився, адже я зморена і без вина. Тільки-но кобіта втомлено валиться на постіль, він наостанок ляскає її по сідниці, цього разу витуряючи геть. — Всі можете вертатися до гарему. Я з вами на сьогодні кінчив. Його слова уривають стогони решти сідлиць, завчасно обриваючи їхні втіхи. Чоловік досі ритмічно гойдає своїм
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx