11 Кіґан сам воював з чотирнадцяти років. Він бачив кров і проливав її, він знав, що таке влада, і відчув її, і давно збагнув, що розум значив так само багато, як і меч, як спис, як сила. Ба навіть більше. Чи не цього його навчили батько і той, хто заступив йому батька? Крізь натовп до них пробиралася мати, поки вони стояли так з Гаркеном й іншими, базікаючи, мов сороки. От якби вона сьогодні пірнала! Ніхто спритніше за неї не розплутував сварки, ніхто краще не порався з дюжиною справ одночасно. Гаркен успадкував від неї доброту, їхня сестра Ешлін — красу, і Кіґан полюбляв думати, що отримав хоч трохи її проникливості. Террін зупинилась коло Ешлін. Та вирішила постояти з друзями, а не братами, яких зараз просто зневажала. Кіґан побачив, як мати підняла пальцями сестрине підборіддя, розцілувала її в щоки, промовила кілька слів, від яких Ешлін усміхнулася, і тільки потім рушила до них. —А тут мене зустрічають широка усмішка і похмурий погляд. Террін скуйовдила Гаркенову гриву, посмикала Кіґана за воїнську косичку, заплетену на голові зліва. — Пам’ятайте, навіщо ми сьогодні зібрались. Це день нашої злуки, він показує нам, хто і що ми є. Такий самий обряд проходили й інші за тисячу років до нас. Й імена всіх тих, хто повертався з озера з мечем, були записані до їхнього народження. — Якщо долі визначають високу стежку, то чому ми цього не можемо передбачити? Чому ти не можеш? — наполегливо запитав Кіґан. — Ти ж прозираєш у минуле і прийдешнє! — Якби могла я, чи ти, чи хоч хтось, тоді нам не дано було б вибирати. Вона по-материнськи обійняла Кіґана за плечі, але її очі, сині та ясні, як у Гаркена, дивились поза озеро, в тумани. — Ти ж сам вибрав пірнути у води, так? І людина, яка підніме той меч, має вибрати, чи виринути з ним з озера.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx