«В’язень Неба» Карлоса Руїса Сафона

18 те, що це чудове видання потрапить до рук такого суб’єкта, від якого мене аж верне. Щось мені підка- зувало: якщоця книжка зараз покине стіни крамни- ці, то більше ніхто ніколи не прочитає з неї навіть першого абзацу. — Цей примірник дуже дорогий. Якщо бажаєте, я можу показати вам інші видання цього твору, що перебувають у прекрасному стані й продаються за значно доступнішими цінами. Люди з нікчемною душею завжди прагнуть знік- чемити й інших. Незнайомець, чия душа, за моїми відчуттями, могла вміститися на кінчику голки, ски- нув на мене поглядом, сповненим презирства. — Вони також мають блакитну обкладинку, — додав я. Незнайомець проігнорував зухвалість моєї іронії. — Ні, дякую. Я хочу саме цю книжку. Ціна не має значення. Я знехотя кивнув на знак згоди й попрямував до шафки. Потім дістав ключ і відімкнув засклені дверцята, відчуваючи на спині пронизливий погляд незнайомця. — Усе цінне завжди замкнене на ключ, — заува- жив він стиха. Я дістав книжку з полички й зітхнув. — Ви колекціонер? —Можна й так сказати. Але колекціоную я не книжки. Я обернувся до нього, тримаючи «Графа Монте-Крісто» в руках. — А що ви колекціонуєте, сеньйоре?

RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx