Аргайл • 17 знедолених чужинців? Ні, бо він вважає себе більшим росіянином, ніж ті, чия нога ніколи не ступала за межі російської землі, бо він сам вирішив повернутися сюди, влити свої значні статки, добуті з американської жили, у хворе серце найбільшого ворога Америки. Він почувається росіянином до глибини душі. Зараз же він мусить переконати у власній відданості й патріотизмі російський народ, розвіяти їхню недовіру. Саме тому, після нагоди сфотографуватися на вокзалі, він прямує до студії телеканалу «Росія», яким володіє його друг і політичний партнер Анатолій Полєтов. Або, можливо, він і не друг, бо Федоров так і не опанував мистецтва дружби, але вони, безперечно, корисні одне одному, і їх об’єднує відданість новому світовому порядку, який вони виковують разом. У кріслі для макіяжу Федоров відчуває нехарактерну для себе нервовість, йому доводиться стримуватися, щоб не відкинути геть руку гримерки, що крутиться навколо нього, як надокучлива комаха. Вона змусила його зняти окуляри, і він почувається оголеним і вразливим, поки світ прихований від нього за розмитою пеленою. — Годі! — відрізає він. Йому треба, щоб вона пішла, щоб він міг зосередитися на тому, що збирається сказати, що готується пообіцяти. У світлі студійних вогнів він почувається так, ніби світиться сам, але в цьому його перевага над опонентом, віцепрезидентом Журавльовим, який видимо пітніє. Федоров переймається впевненістю, яка повертається до нього. Ця країна — його країна — вимагає змін. Його тесть, Володимир Соколов, дав їй зануритися в хаос, він надто захопився заграваннями з Заходом, проводив трубопровідну дипломатію, що наповнювала кишені енергетичних магнатів, які його підтримували — і не помічав, що його співвітчизники голодують. В серці російської політики утворився вакуум, і саме цей вакуум Федоров збирається заповнити.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx