22 Ми з Дейном оглядаємо натовп і бачимо людей з картками в руках, які роздавали на вході. У кожного є своє завдання, щоб завершити «Полювання сміттяра». Сфотографуй піраміду із шести людей. Сфотографуй чоловіка з нафарбованими губами. Сфотографуйся під час поцілунку з незнайомцем. Поступово завдання стають трохи бруднішими. Суть у тому, щоб вони завантажили ці фото у фейсбук та позначили сторінку нашого гурту. Тоді ми оберемо рандомного переможця, який виграє… щось. Забув що. Я не слухав. Кожен має придбати вхідний квиток, та оскільки в нас повний бар, очевидно, привернути натовп і змусити заплатити було не так складно. Бармени мали б перевіряти документи, але знаю, що всім на це начхати. Кожен п’є в цьому місті. Кожному це сходить із рук. — То як ти? — питає Дейн. — З батьком знову проблеми? — Нормально. Він зупиняється, відчуваю, що хоче розпитувати далі, але передумує. — Дарма ти Енні не привів, їй би сподобалося. — Нізащо, — сміюсь я, до ніздрів доноситься запах трави. — Про неї навіть і не думай. Зрозумів? — Гей, я й не думав. — Він удає невинність, а на обличчі показується зухвала усмішка. — Просто знаєш, вона тяжко працює. Трішки розважитися не завадило б. — Розваги — так. Неприємності — нізащо, — уточнюю я. — Енні на правильному шляху, їй не потрібно відволікатися. У сестри є майбутнє.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx