15 майже піддаючись цікавості. Але жодного разу цього не зробив. Як я й сказав, не хочу ризикувати тим, що між нами. Хіба якщо й вона буде не проти. Нахиляюся до пасажирського сидіння, відсуваючи блокнот та інші папери в пошуках годинника. Залишив його тут учора, коли мив машину. Це одна з небагатьох речей, за які я несу відповідальність. Сімейна реліквія. Ніби. Я знаходжу його і, тримаючи кермо, застібаю на зап’ясті чорний замшевий ремінчик із циферблатом, що обрамлений двома дужками. Він належав моєму дідові, який передав його батькові на їхньому з мамою весіллі, щоб той подарував найстаршому сину. Батько нарешті віддав мені годинника рік тому, тоді я й зрозумів, що оригінальний циферблат він загубив. Це був старовинний годинник Jaeger-LeCoultre, що належав родині вісімдесят років. Однак я його знайду. А поки що ношу це лайно замість справжнього. Я завершую застібати ремінчик, підводжу погляд і помічаю якийсь силует на дорозі попереду. Поки наближаюся, розглядаю фігуру, що рухається узбіччям, — білявий хвіст, чорна куртка та неоново-сині кросівки. Ні з чим не сплутаєш. Ти серйозно? Бляха. Мої фари освічують спину сестри в нічній темряві. Вона нарешті обертається, помітивши, що не одна на дорозі, поки я стишую музику. Упізнавши мене, сестра усміхається з полегшенням і продовжує бігти. Ще й у вухах довбані навушники. Офіґенно ти себе убезпечила, Енні.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx