14 / 40
14
пробудилася — здавалося, просто вийшла зі спо
кійного сну. Вона так і залишалася безтурботною,
коли дізналася, що їй відмовлено в клопотанні
про помилування, котре вона подала напередодні
президентові Республіки. Неможливо було зро
зуміти, відчувала вона сум чи полегшення від
того, що все добігало кінця.
За сигналом сестри Леоніди отець Арбо уві
йшов до камери разом із капітаном Бушардоном
і адвокатом метром Клюне. Ув’язнена переда
ла останньому довгий лист-заповіт, який уклада
ла цілий тиждень, а також два темні конверти
з прорізом.
Вона надягла чорні шовкові панчохи, котрі за
таких обставин видавалися гротескними, взула
оздоблені шовковими бантами черевики на ви
соких підборах і підвелася з ліжка, потягнувши
до себе шубу з вішалки в кутку камери. Шуба,
яка сягала п’ят, мала оздоблення на рукавах та
комірі іншим хутром, можливо, лисячим. Вона
накинула цю річ зверху на важке шовкове кімо
но, у якому спала.
Її чорне волосся недбало лежало на плечах; жін
ка ретельно зачесала його й закрутила на потилиці.