16 / 40
16
французький лейтенант і простягнув сестрам
білу тканину зі словами:
—Будь ласка, зав’яжіть їй очі.
—Я маю це надягти? — спитала Мата Харі,
розглядаючи тканину.
Адвокат Клюне поглянув на лейтенанта з ні
мим запитанням.
—Тільки якщо мадам забажає; це не обо
в’язково.
Мата Харі стояла незв’язаною, з незав’язаними
очима: вона спостерігала за своїми катами з уда
ваним спокоєм. Отець, черниці й адвокат віді
йшли від неї.
Командир взводу стрільців, який уважно спо
стерігав за своїми підлеглими, аби вони не загля
дали у гвинтівки один одного (уже стало звичкою
вкладати в одну з них холостий патрон — тоді
кожен міг думати, що це не його постріл став
смертельним), здавалося, дещо розслабився. Ско
ро все закінчиться.
—Готуйсь!
Усі дванадцятеро виструнчилися й приклали
гвинтівки до плечей.
Вона не поворухнула жодним м’язом.