17 / 40
17
Офіцер попрямував до місця, звідки його мог
ли бачити всі солдати, і підняв шаблю.
—Цілься!
Жінка, котра стояла перед ними, залишалася
байдужою й зовсім не виказувала страху.
Шабля окреслила дугу й опустилася, розрубу
ючи повітря.
—Вогонь!
Сонце, котре на той момент уже піднялося на
небосхилі, осяяло полум’я й дим, який піднімав
ся від гвинтівок. Коли прогриміла черга пострі
лів, солдати одразу ж синхронно поставили гвин
тівки на землю.
Мата Харі ще хвильку залишалася на ногах.
Вона не померла так картинно, як показують
у фільмах, коли розстрілюють людей. Вона не
впала ані вперед, ані назад і не звела, не розки
нула руки. Здавалося, що жінка знепритомніла
сама по собі, так і залишившись із піднятою го
ловою та розплющеними очима. Один із солда
тів знепритомнів.
Її коліна підкосилися, і тіло завалилося на пра
вий бік. Усе ще зігнуті ноги вкривала шуба. Так
вона й завмерла, повернувши обличчя до неба.