7 / 38
7
Сонце сіло десь близько четвертої пополудні, і ми знали, що
не побачимо його світла ще сімнадцять годин, отож заходилися
поратися всередині хатини, розпалюючи вогонь.
А потім, дуже змучені й напівсонні після прогулянок, ми всілися
врешті півколом біля каміна, вбрані в широкі светри й вовняні
шкарпетки. Чути було лише, як булькає гаряча печеня, потріску-
ють іскри, вилітаючи з полум’я, і ще як хтось сьорбає глінтвейн.
Тишу порушив один з моїх друзів:
— Чи могло б тут бути ще більше хюґе? — спитав він, радше
задля годиться.
— Так, — відгукнулася після паузи одна з дівчат, — якби надворі
ще й лютувала завірюха.
І ми всі погодилися.