20 / 40
Розділ 1.
Початки військової справи
20
базі чоловічих союзів. Великою є роль дружин
у формуванні союзів племен, а потім — держав.
Аналіз поховальних пам’яток ямної культури
за загальним обсягом витрат праці дозволив
М. Ричкову та Н. Довженко виділити три групи
комплексів, які належали вождям, воїнам та
рядовим пастухам. Однак не всі дослідники по-
діляють цей висновок. Ю. Рассамакін припускає
можливість подібних процесів для фінального
етапу ямної культури, тобто в другій половині
ІІІ тис. до н.е.
Аналіз археологічних відомостей, проведений
С. Івановою для Північно-Західного Причорно-
мор’я, показав, що з 322 антропологічно визна-
чених поховань ямної спільноти 161 належать
чоловікам. Знахідки озброєння (сокири-моло-
ти, сокири, кинджали, ножі, вістря стріл) пов’я-
зані виключно з чоловічими могилами. Найви-
ща смертність серед чоловіків припадає на вік
розквіту сил — 33—35 років, водночас їх біль-
ше, ніж жінок, доживало до літнього віку (60—
70 років). Зі зброєю поховані чоловіки у віці
35—60 років. Аналіз поховального інвентарю
дав змогу дослідниці дійти висновку, що у ям-
ному суспільстві Північно-Західного Причор-
номор’я не існувало воїнів-професіоналів як
особливого прошарку суспільства, оскільки
виділення його за тогочасних умов було не
ефективним, бо для захисту своєї території ко-
жен чоловік мав бути воїном.
Реконструюють інститут племені як основну
військово-потестарну (лат. potestus — влада,
могутність) організацію населення того часу.
Наявність значних за територією локальних ва-
ріантів — регіонів (Правобережного, Лівобереж-
ного, Північного) — трактується як наявність
союзів племен. Центром одного з таких союзів,
на думку Ю. Рассамакіна, могло бути укріплене
кам’яними стінами поселення Михайлівка.
З порядку денного практично знято питання
щодо походів ямних племен у Європу, зокрема
«навали кінних варварів». Археологічним фак-
том є поширення курганного обряду поховання
та окремих форм посуду, подібного до ямного,
у степових ландшафтах Південної та Централь-
ної Європи (Добруджа і навіть Угорська рівни-
на). На тлі поширення в Європі сильно укріпле-
них поселень, розвитку місцевого зброярства
(сокири-молоти, але переважно — металева
зброя) неможливо відкинути з ходу концепцію
степової інвазії в окремі регіони. З іншого боку,
є археологічні свідчення того, що «ямники»
самі ставали об’єктами військових нападів.
Якщо вважати індикаторами останніх знахідки
Стела на честь воїна із зображенням зброї
та обладунків. ІІІ тис. до н. е. Село Керносівка,
Дніпропетровська область. Дніпропетров-
ський обласний краєзнавчий музей