21 / 34
20
|
RE
WORK
Перетворюючи здогади на плани, ви вступаєте на небезпечну територію.
Плани дозволяють минулому керувати майбутнім. Вони одягають на вас шори.
«Ми йдемо в цьому напрямку, тому що ми визначили, що підемо в цьому на-
прямку». І в цьому полягає проблема: плани несумісні з імпровізацією. А ви
мусите мати простір для імпровізації. Ви мусите мати можливість користатися
нагодами, що випадатимуть вам на шляху. Іноді треба буде сказати: «Ми підемо
в новому напрямку, тому що
сьогодні
це має сенс».
Визначення часових рамок у довгострокових планах — не менш безглузде
заняття. Найбільш повною інформацією ви володієте, коли вже щось робите,
а не
до
того, як почали це робити. А коли ви пишете план? Власне, ще до того,
як починаєте справу. Це найгірший час для прийняття важливих рішень.
Це зовсім не означає, що ми не радимо взагалі думати про майбутнє чи обмір-
ковувати, як саме ви долатимете перешкоди, що траплятимуться на вашому шля-
ху. Це корисне заняття. Просто не варто фіксувати ці думки на папері у вигляді
планів і зациклюватися на них. Якщо ви складете великий план, то, швидше за все,
ніколи в майбутньому й не зазирнете в нього. Плани, більші за кілька сторінок,
просто осідають, як старовинні літописи, у ваших архівах.
Припиняйте марнувати час на беззмістовні здогади. Вирішіть, що ви збира-
єтесь робити на цьому тижні, а не в цьому році. Визначте, яке наступне завдан-
ня є найбільш важливим, і візьміться до його реалізації. Ухвалюйте рішення
безпосередньо перед тим, як маєте щось зробити, а не задовго до цього.
Імпровізувати відповідно до обставин — це нормально. Просто сядьте в літак
і полетіть. Кращу сорочку, крем для гоління та зубну щітку ви зможете купити вже
на місці.Можливо, декого злякає пропозиція працювати без плану. Але хіба бездумне
дотримання плану, котрий не має зв’язку з реальністю, не має лякати значно більше?
Навіщо зростати?
Люди часто запитують: «У вас велика компанія?» Це всього лиш запитання з увічли-
вості, але вони налаштовані на те, щоб відповідь їх вразила. Чим більшу цифру
ви назвете, тим більш значущим, професійним і впливовим будете в їхніх очах.
«Ого, це круто!» — скажуть вони, якщо у вашій компанії більше сотні праців-
ників. Якщо у вас маленький бізнес, то почуєте: «Ага… Це чудово». Перша
фраза звучить як комплімент, друга — не більше ніж вияв чемності.
Чому так відбувається? Чому бізнес оцінюють у контексті зростання? Чому
всі завжди ставлять за мету розширення? У чому принадність великого, крім
того, що це тішить самолюбство? (Відповідь «Здешевлення виробництва за ра-
хунок його масовості» не приймається.) Що поганого в тому, аби знайти опти-
мальний розмір і залишатися в ньому?
Хіба комусь спаде на думку сказати, приміром, про Гарвард або Оксфорд:
«От якби вони почали розширюватися, створили філії і найняли ще кілька