8 / 38
6
від суєти світу — монастирі, де знаходять
розраду та втіху. І ліси, і пустелі ставали садами
по їхніх трудах і молитвах. Як у вулик до матки
злітаються бджоли, так біля старця збираються
діти, спрагнені стати його учнями. Вони не за-
лишають наставника й учителя слова Божого,
бо вже на землі сподіваються на Царство
Небесне. Так збиралися учні в преподобних
Антонія й Феодосія Печерських, Сергія Радо-
незького, Серафима Саровського, Йова Почаїв-
ського. Повернувшись із Афона — пустинного
монастирського проживання, — вони, майбутні
угодники Божі, несли світло й розраду в бесіді
з Богом і служінні ближньому.
У монастирях звершується безперестанна
молитва. Тут цілодобово горить лампада миру
й любові до Бога. Саме тут моляться про душі
людські. Тут мешкають духовні наставники, до
яких може прийти будь-хто, стомлений суєтою
життя, і відкрити свою душу, своє серце, щоб
вселити туди благодать Святого Духа, яка
немічних лікує та убогих наповнює. Духовні
отці йшли від слави світу цього, та вона їх
знаходила. Імена князів, воєвод, бояр зникли
у віках, але імена подвижників, що підвизалися
в чернецтві, живі.
Я всією душею бажаю, щоб світло Христо-
вого Воскресіння, Благодатне Світло Його
Преображення, Спокутна Жертва завжди були
супутниками нашого життя. І навіть якщо
впадемо в гріхові, то впадемо головою до Гол-
гофи — так легше підводитись і вставати
на ноги. Тому що людина, яка усвідомила свою
негідність, бачить розіп’ятого Христа з роз-
простертими обіймами. Він прибив Свої ноги
до хреста для того, щоб дочекатися кожного
з нас, Він розіп’яв Себе на хресті для того, щоб
умертвити всі наші пристрасті й пороки,
Він розпростер руки на хресті для того, щоб
обійняти кожного, хто прагне Спасіння,
і жертва Христа відчиняє нам обителі Царства
Небесного.
Терновий вінець дарує благодать. Нехай
Всемилостивий Господь і надалі буде помічни-
ком тобі, дорогий читачу, спрагнений спасіння!
от суеты мира — монастыри, где находят отраду
и утешение. И леса, и пустыни становились
садами по их трудам и молитвам. Как в улей
к матке слетаются пчелы, так возле старца
собираются дети, жаждущие стать его учени-
ками. Они не оставляют наставника и учителя
слова Божиего, потому что уже на земле пред-
вкушают Царствие Небесное. Так собирались
люди у преподобных Антония и Феодосия
Печерских, Сергия Радонежского, Серафима
Саровского, Иова Почаевского. Вернувшись
с Афона — пустынного монастырского житель-
ства, — они, будущие угодники Божии, несли
свет и утешение в беседе с Богом и служении
ближнему.
В монастырях совершается непрестанная мо-
литва. Здесь круглосуточно горит лампада мира
и любви к Богу. Именно здесь молятся о душах
человеческих. Здесь обитают духовные настав-
ники, к которым может прийти любой уставший
от суеты жизни и открыть свою душу, свое сердце,
чтобы вселить туда благодать Святого Духа,
которая немощная врачует и оскудевающая
восполняет. Духовные отцы уходили от славы
мира сего, но она их находила. Имена князей,
воевод, бояр исчезли в веках, но имена подвижни-
ков, подвизавшихся в монашестве, живы.
Я всей душой желаю, чтобы свет Христова
Воскресения, Благодатный Свет Его Преображе-
ния, Искупительная Жертва всегда были спутни-
ками нашей жизни. И даже если падем во грехе,
то падем головой к Голгофе — так легче подни-
маться и вставать на ноги. Потому что человек,
осознавший свое недостоинство, видит распя-
того Христа с распростертыми объятиями. Он
прибил Свои ноги ко кресту для того, чтобы
дождаться каждого из нас, Он распял Себя на
кресте для того, чтобы умертвить все наши
страсти и пороки, Он распростер руки на кресте
для того, чтобы обнять каждого, желающего
Спасения, и жертва Христа отворяет нам оби-
тели Царствия Небесного.
Терновый венец дарует благодать. Пускай
Всемилостивый Господь и впредь будет помощни-
ком вам, дорогой читатель, жаждущий спасения!
of the world — monasteries wherein comfort and
consolation can be found. Woods and deserts
turned into gardens through their labor and
prayer. Like bees fly together to their queen in the
beehive, so children wishing to become his
disciples gather around the elder. They do not
leave their spiritual adviser and teacher of the
word of God because, still on Earth, they are
already looking forward to the Kingdom of
Heaven. This was how people gathered around the
Venerable Fathers Antonius and Theodosius of the
Caves, Sergius of Radonezh, Seraphim of Sarov,
Job of Pochaiv. Upon their return from Athos —
monastic hermitage — they, future God-pleasers,
brought light and consolation in conversing with
God and serving the neighbor.
Praying is never-ceasing in the monasteries. The
vigil light of peace and love for God is on day and
night here. It is here that human souls are prayed for.
Here live spiritual advisers to whom anybody tired
of the vanity of life may come and lay bare his soul,
his heart, to fill it with the grace of the Holy Spirit
that heals while it is weak and refills as it becomes
poor. Spiritual fathers avoided the glory of this
world, but it found them still. The names of princes,
voivodes and boyars got lost in centuries whereas the
names of the ascetics who struggled in monasticism
are still alive.
I wish with all my heart and soul that the Light of
the Resurrection of Jesus Christ, the Holy Light of
His Transfiguration and the Propitiatory Sacrifice
would always be with us in our life. And even if we
have fallen in sin, we will down before Golgotha — it
is easier this way to rise and stand up. Because the
person who has realized his unworthiness sees
Christ crucified with open arms. He nailed His feet
to the cross to see each of us come to Him, He
crucified Himself to do away with all our passions
and vices, He outspread His arms on the cross to
embrace everyone wishing salvation, and Christ’s
sacrifice opens the dwellings of the Kingdom of
Heaven for us.
The crown of thorns gives grace. May All-Merciful
God be always your helper, dear reader wishing
salvation.