11 / 38
9
monasteries, ensured our presence at obediences,
gave us a chance to hear numerous stories of healings
of souls, bodies, families. On several occasions our
photojournalist even got permission to enter the altar
during the service, and he was lucky to stand in
a monk’s cell two times (but this is a big secret, so do
not breathe a word about it to His Grace, for it will
upset him). Metropolitan Paul supported us in our
belief that it is extremely important to speak about
God now, and to show how people of God live, how
they deal with their passions and sins, how monks can
love God. In a word, it is thanks to the far-sightedness
of His Grace Paul that
Segodnya
came up with the
remarkable special project of the
Monasteries
Unveiled
.
One would think it to be a piece of cake: you come
to any monastery, produce your journalist’s ID, and
they will tell you everything. Unfortunately, this is
not how it happens. You will be crossed, offered to
attend a service and sent away with the
God-be-with-you wishes. As a rule, journalists are
not allowed in monasteries. Taking photos is
forbidden; no one will consent to being recorded
without a blessing; if they see a video camera, they
will simply walk away. Monks regard journalists as
demons of some kind. Having spent some time with
us, some of the cenobites admitted in astonishment,
“Strange to say! It turns out that journalists are
okay, after all!” And we, preliminarily advised,
humbly responded to that, “This is because we are
acting by His Grace’s blessing.” I am saying all this
to show how powerful a blessing is.
At first, we feared lest each monastery be similar
to the one before it and we get bored with
repetition. But all proved different. We underesti-
mated God’s plans. We never came across a single
repetition in two years of our visits to almost
30 Orthodox holy places of Ukraine and Russia. As
there are no souls alike in the world, there are no
monasteries similar to one another. A monastery is
a soul too; each monastery has its own unique soul.
We got proof of that over and over again with each
next trip we took. This book is a compilation of the
best materials on the Orthodox holy places that we
visited within the framework of our special project.
самою «перепусткою», за допомогою якої нам
вдалося безперешкодно пройти у святі закриті
обителі, побувати на послухах, почути численні
історії зцілень окремих душ, тіл та цілих родин.
Нашому фотокору навіть кілька разів дозволяли
увійти до вівтаря під час богослужіння, а ще —
двічі постояти в чернечих келіях (але це за великим
секретом, владиці ні слова, а то він буде прикро
вражений). Митрополит Павло підтримав нас
у тому, що зараз надзвичайно важливо говорити
про Бога, показати, як живе народ Божий, як дає
раду своїм пристрастям і вадам та як ченці вміють
любити Господа. Одним словом, саме завдяки
прозорливості владики Павла в газеті «Сьогодні»
і з’явився дивовижний спецпроект за назвою
«Таємниці монастирів».
Здавалося б, що там — поїхав у будь-який
монастир, показав корочки журналіста, і тобі
відразу все розкажуть. Та ба! Спершу вас пере
хрестять, запропонують відбути богослужіння,
а відтак відправлять назад «з Богом». Зазвичай
у монастирі журналістам — зась! Фотографувати
не можна, ніхто без благословення на диктофон
не говоритиме, побачать відеокамеру — просто
розвернуться й підуть геть. Ченці сприймають
журналістів немов якусь подобу бісів. Лише
поспілкувавшись із нами, деякі ченці були при-
ємно здивовані: «Це ж треба! Виявляється,
журналісти — нормальні люди!» На що ми, уже
навчені, смиренно відповідали: «Так ми
ж з благословення владики». Це я все про силу
благословіння.
Спочатку ми побоювалися, що кожна обитель
буде схожа на попередню і нам набридне повто-
рюватись. Але все виявилося інакше. Ми недо
оцінили плани Господа Бога. За два роки, об’їз-
дивши майже 30 православних святинь України
та Росії, ми не зустріли жодного повтору. Як
немає жодної повторюваної душі у світі, так
немає жодної обителі, схожої на іншу. Монас-
тир — це теж душа, і в кожного вона унікальна.
У черговій нашій поїздці ми лише зайвий раз
переконувалися в цьому. У книзі зібрані кращі
матеріали про православні святині, у яких ми
побували в рамках нашого спецпроекту.
оказался тем самым «пропуском», с помощью
которого нам удалось проникнуть в святые
закрытые обители, побывать на послушаниях,
услышать многочисленные истории исцелений
душ, тел и семей. Нашему фотокору даже не-
сколько раз разрешали войти в алтарь во время
богослужения, а еще — дважды постоять в мона-
шеских кельях (но это по большому секрету,
владыке ни слова, а то он расстроится). Митропо-
лит Павел поддержал нас в том, что сейчас крайне
важно говорить о Боге, показать, как живет народ
Божий, как справляется со своими страстями
и пороками, и как же монахи умеют любить
Господа. Словом, именно благодаря прозорливо-
сти владыки Павла и появился в газете «Сегодня»
удивительный спецпроект под названием «Тайны
монастырей».
Казалось бы, что там — поехал в любой мо
настырь, показал корочку журналиста, и тебе
сразу все расскажут. Нет, к сожалению. Вас
перекрестят, предложат пойти на службу, а потом
отправят назад «с Богом». Как правило, в мона-
стыри журналистам путь «заказан». Фотографи-
ровать нельзя, общаться на диктофон никто без
благословения не будет, увидят видеокамеру —
просто уйдут. Монахи воспринимают журнали-
стов как некое подобие бесов. Только после
общения с нами некоторые иноки с удивлением
говорили: «Странно! Так журналисты, оказыва-
ется, нормальные люди!» На что мы, уже обучен-
ные, смиренно отвечали: «Так мы ж по благосло-
вению владыки». Это я все о силе благословения.
Вначале мы опасались, что каждая обитель
будет похожа на предыдущую и нам надоест
повторяться. Но все оказалось иначе. Мы недо
оценили планы Бога. За два года, объездив почти
30 православных святынь Украины и России,
мы не встретили ни одного повтора. Как нет
ни одной повторяющейся души в мире, так нет
ни одной обители, похожей на другую. Монастырь
это тоже душа, и у каждого она уникальна. В оче-
редной нашей поездке мы только лишний раз
убеждались в этом. В книге собраны лучшие
материалы о православных святынях, в которых
мы побывали в рамках нашего спецпроекта.