21 / 30
урок 3
2 1
набагато краще. Учителі змушують батьків тремтіти під час
батьківських зборів і навіть коли телефонують їм додому!
Завдяки Малі я згадала містера Рікко — викладача анг-
лійської в дев’ятому класі. Він міг би стати ким завгодно й по-
їхати куди забажає. Містер Рікко обожнював оперу, поезію
та гарні вина. Але натомість навчав похмурих дев’ятиклас-
ників у школі Браун Джуніор, що в місті Равенна, штат Ога-
йо, як написати один хороший, справді вартий уваги абзац.
А ще був містер Маске, вчитель хорового співу в стар-
шій школі. Коли я співаю в дýші, то іноді віддаю перевагу
партії альта з «Вестсайдської історії», якої він мене навчив.
Я страшенно заздрила сопрано з їхніми чудовими мелодія-
ми, однак саме завдяки йому зрозуміла, що всі партії важли-
ві — навіть найменші. Знаєте, я не вірила йому, доки ми всі
не видерлися на сцену в шкільній актовій залі. Чорт заби-
рай, та ми звучали, як мормонський церковний хор! Щора-
зу, коли я чую «Бойовий гімн республіки», я немов бачу його
руки — вони танцюють у повітрі, сплітаючи наші тремтливі
голоси в одну прекрасну пісню.
Був і містер Роберто, який щонайменше раз на тиждень
казав: «Безкоштовних сніданків не існує, Бретт». Цей учи-
тель природознавства вимовляв прізвище учня так, ніби
воно було крапкою в кожному реченні. Для нього ми бу-
ли морськими піхотинцями, а він — нашим сержантом. Са-
ме завдяки йому я здаю сміття на переробку. Завдяки йому
я завжди перевертаю камінці в струмку, щоб побачити, хто
під ними ховається. Завдяки йому відщипую верхівки рос-
лин, щоб вони ставали пишнішими. Завдяки йому я колись
хотіла стати лісником.
Таких учителів дуже багато — деякі імена давно вже
стерлися з пам’яті, однак той слід, який вони залишили в мо-
єму житті, ніколи не зникне. Завдяки вчителюя можу підбити
баланс чекової книжки, вирахувати складні відсотки та ді-
знатися, скільки фарби потрібно, щоб пофарбувати кімнату
3
×
5 метрів. Завдяки вчителеві я просто ОБОЖНЮЮчитати,
а коли любиш читати, перед тобою відкривається весь світ.