17 / 30
урок 2
1 7
з представниками інших організацій. Дослідила центри
здоров’я по всій країні, розробила сайт
touchedbycancer.org .Вона відкрила двері центру «Місце зустрічі» через півтора
року після тих перших зборів. Для мене й досі лишається за-
гадкою те, як вона змогла все це зробити. Як їй це вдалося?
— Оптимістична наївність, — зізналася вона.
Під час перших відвідин центру «Місце зустрічі» я прига-
дала рядки з книжки «Аліса в Країні Див», де головна герої-
ня зауважує: «Немає сенсу навіть намагатися. Ніхто не може
вірити в неможливі речі». А Біла Королева на це: «Наважу-
ся припустити, що тобі просто бракує практичного досвіду.
У твоєму віці я щодня витрачала на тренування півгодини
свого часу. Та що там, іноді я встигала повірити в шість не-
можливих речей ще до сніданку!»
Тож якщо ти хочеш здійснити неможливе, роби те, що
тобі до снаги.
Ейлін створила справжню «Швейцарію» охорони здо-
ров’я. Тепер це самостійний, незалежний громадський
центр раку. Жодних територіальних баталій між лікарнями.
Байдуже, де відвідувач отримує лікування. Тут радо зустрі-
чають усіх. Послуги для кожного, кого торкнувся рак, аб-
солютно безкоштовні. У центрі пропонують масаж, ману-
альну терапію, ведення щоденників, тай-чі, йогу, програми
з дієтичного харчування, фізичні вправи та групи підтрим-
ки для хворих на будь-який вид раку. Тут є групи, які допо-
магають навчитися рухатися вперед, гарно виглядати, від-
найти внутрішній спокій; пропонують програми, які вчать
пробачати, дбати про себе, готувати здорову їжу. Праців-
ник бібліотеки консультує щодо рахунків за лікування,
клінічних аналізів та лікування раку, а волонтери-юристи
допомагають скласти заповіт чи вирішити питання, пов’я-
зані з нерухомим майном.
Це місце зцілення й надії. Тут ніколи не вимагають пока-
зати страховку. Це місце, де не панує атмосфера «закладу».
Тут не роблять уколів, аналізів крові, не лікують і не обсте-
жують. Воно швидше нагадує дім із каміном, оригінальними