6 / 30
Вступ
Щодня ми проходимо повз численних творців див.
Здебільшого вони добре маскуються і виглядають як
звичайнісінькі люди: вчителі, перукарі, медсестри, секре-
тарі, касири, таксисти і т. д.
Ніколи не забуду той день, коли я — суцільний згусток
стресу—зупинилася, щоб заплатити за паркування. На біль-
шості паркінгів цей процес виглядає так: ти під’їжджаєш до
маленької будки, працівник простягає з віконечка руку, бере
гроші, дає решту — і ти їдеш далі. Ваші погляди ніколи не зу-
стрічаються, і жоден із вас не запам’ятовує іншого.
Та цього разу працівник підвівся, висунув голову з вік-
на й широко всміхнувся. Поглянув мені в очі, привітався,
потиснув руку і благословив мене, перш ніж я поїхала далі.
Він сказав, що обожнює свою роботу, бо завдяки їй мо-
же діяти за покликанням — благословляти людей, які ви-
їжджають із паркінгу назустріч своєму дню. Там, де я бачила
звичайного збирача грошей, він бачив свою життєву мі-
сію. І завдяки йому я відчула, що відродилась і заспокоїлась.
У житті кожного з нас траплялися такі моменти. Коли по-
ряд люди, які розуміють, що насправді важливим є кожен із
нас, а для того, щоб щось змінити, не обов’язково заробля-
ти силу-силенну грошей. Ти можеш почати діяти там, де ти
зараз, і примножувати добро.
У світі чимало проблем— і ми часто почуваємося при-
голомшеними через усе, що відбувається. Як часто ми чу-
ємо від когось: «Чому, ну чому ніхто не може щось із цим
зробити?» Або ж ці слова злітали саме з твоїх вуст, як злі-
тали з моїх. Ми дізнаємося про погані новини й тихенько