12 / 30
12
50 урокІВ, ЩоБ ЗроБити НЕМоЖЛиВЕ МоЖЛиВиМ
Спостерігаючи за роботою поліції навколо мене й на-
ді мною, я невпинно молилася за Джессіку та її родину. Я стоя-
ла на тротуарі біля її будинку, аж раптом, здалося, весь дім
вибухнув криками.
Поліція знайшла Джессіку.
Живою.
Її мама, сестра, брат і всі, хто був тієї миті в будинку, ви-
бігли назовні, радісно схлипуючи та славлячи Бога. Батько
якраз друкував додаткові копії її фото, коли йому повідоми-
ли цю звістку. Він усе кинув і помчав до лікарні.
Усі репортери зробили те саме. Утім, поліція відмовля-
лася розповідати про те, що сталося з дівчинкою. Коли во-
ни намагалися дізнатися деталі, вона починала плакати.
Зрештою з’ясувалося, що о 5 годині ранку викрадач при-
вів дівчинку до міні-маркету «Daily Mart», що в Барбертоні.
Продавець — один із тих людей, які перебувають на най-
нижчому кар’єрному щаблі, — старанно обслуговував по-
купців, коли до крамниці зайшов чоловік із маленькою дів-
чинкою. Вона мала наляканий вигляд. Продавець поглянув
на дівчинку, на фото Джессіки Репп, що супроводжувало га-
зетну новину, яку написала Шеріл. Він упізнав її. А тоді зате-
лефонував до поліції.
Цей продавець урятував дівчинці життя. Він упізнав її
викрадача, бо той раніше бував у їхній крамниці. Трохи зго-
дом працівник заправки також зателефонував до поліції,
оскільки помітив чоловіка, який поводився дивно. Завдяки
запису з відеокамери вдалося з’ясувати, що то був викра-
дач—він зупинився на заправці купити цигарок. А близько
11 години ранку поліція помітила його авто на паркінгу. Дів-
чинка сиділа на передньому сидінні поряд із викрадачем.
У поліції повідомили, що викрадач мав психічний розлад,
лікуванням якого ніхто не займався, і його поведінка була
непередбачуваною. Офіцери зауважили, що він із великою
ймовірністю якоїсь миті міг запанікувати та вбити дівчинку.
Моя подруга Шеріл здобула Пулітцерівську премію —
найвищу нагороду, яку може отримати журналіст, — і стало-