14 / 36
Передмова
Ніцше: «Той, хто знає,
навіщо
жити, може витримати
майже будь-яке
як
».
У концентраційному таборі всі обставини склада-
ються так, щоб в’язень втратив опору. Усі знайомі
життєві цілі відкидаються. Єдине, що залишається, —
це «остання людська свобода» — здатність «обирати
власний підхід до існуючих обставин». Ця остання
свобода, визнана давніми стоїками та сучасними ек-
зистенціалістами, набуває важливості в історії Фран-
кла. Ув’язнені були лише пересічними людьми, однак
принаймні деякі з них, вирішивши стати «вартими
своїх страждань», довели людську здатність підняти-
ся над накресленою наперед долею.
Як психотерапевт автор, звісно, прагне дізнатися,
як допомогти людині досягнути цієї величі духу. Як
розбудити в пацієнтові відчуття, що він має обов’язок
жити для чогось попри важкі обставини, у яких він
опинився? Франкл наводить зворушливий опис одно-
го колективного терапевтичного сеансу, проведеного
своїм товаришам по ув’язненню.
На прохання видавця доктор Франкл додав до книж-
ки виклад основних принципів логотерапії. До сьогод-
ні більшість публікацій цієї «Третьої віденської школи
психотерапії» (попередницями якої були школи Фрой-
да та Адлера) виходили німецькою. Отож, читач раді-
тиме цьому додатку до його особистої оповіді.
На відміну від багатьох європейських екзистенціа-
лістів Франкл не є ані песимістом, ані антирелігійним.
Автор, який стикається із повсюдністю страждання
й силами зла, демонструє на диво оптимістичний по-
гляд на людську здатність трансцендувати своє важке
становище та знаходити адекватну провідну істину.