19 / 42
16
Передмова
професор, що досліджував сексуальність, часто разом зі сво-
єю дружиною заходив до нас вечорами випити скляночку
з моїми батьками. Від його історій нам, дітям, забивало дух.
Якось він розповів про розмову з одним пацієнтом, що по-
стійно заходила в глухий кут, поки пацієнт не зізнався, що ж
його так дратує. Він чув, буцімто Емде Боас — гомосексуа-
ліст! На що той, обійнявши його за плече, відповів: «Але ж ти
в це не віриш, мій солоденький?» — і пішов, залишивши па-
цієнта спантеличеним. Усі ми вибухнули реготом.
Для мене не було жодних недозволених питань. У вихідні
я міг читати батькові книги з медицини чи досліджувати під
мікроскопом одноклітинні організми у пробі води із траншеї
чи клітини рослин.
Будучи гімназистом, я міг ходити з батьком на доповіді,
з якими він виступав по всій країні. Ніколи не забуду, як на
слуханнях щодо підготовки першого етапу тестування у Ні-
дерландах протизаплідних пігулок на нього накидалися із
лайкою церковні групи. Та він видавався принаймні зовні
незворушним і продовжував доводити свої аргументи, поки
я сидів і пітнів від напруження. З погляду майбутнього це
виявилося гарною підготовкою до сильної емоційної реакції,
яку згодом викликали мої власні дослідження. У цей час нас
іноді відвідував Ґреґорі Пінкус, американський розробник
протизаплідних пігулок, і я проводжав його до «Органону»,
фармацевтичної фабрики, де випускалися ці пігулки. Там
я вперше вступив у світ лабораторії.
З такою передісторією було цілком зрозуміло, що я вивча-
тиму медицину. За обідом ми з батьком настільки пристрасно,
детально і конкретно обговорювали найрізноманітніші про-
фесійні питання, що мати зрештою вигукнула: «Ну годі вже!»
Хоча вона, як колишня медсестра, багато чого бачила і в опе-
раційній, і на російсько-фінській війні 1939 року. Дуже скоро
я зміг відчути, що від мене очікують не лише запитань, але