32 / 42
Ми—це наш мозок
29
латинізованим іменем як філософія картезіанства, чого сам
Декарт не бажав. Бо ще давні греки вміли відрізняти тіло і дух,
а отже, вони були істинними засновниками цього підходу.
Якщо розглядати мозок як раціональну біологічну маши-
ну з переробки інформації, то сьогоднішнє застосування
«комп’ютерної метафори» зовсім непогане. Вражаюча кіль-
кість його складових елементів і спосіб їх переключення дуже
близько відповідають цій метафорі мозку. Існує 1000 разів
по 1000 мільярдів місць, в яких нервові клітини вступають
у контакт між собою, або, як це сформулював нобелівський
лауреат Рамон-і-Кахаль, тримаються за руки за допомогою
синапсів. Нервові клітини поєднані між собою більш ніж
100 000 кілометрів нервових волокон. Така запаморочлива
кількість клітин (див. розділ І.1) і контактів працює настіль-
ки ефективно, що наш мозок має енергетичне споживання
15-ватної електролампи. Згідно з розрахунками Майкла Гоф-
мана, витрати на енергію для мозку за 80 років життя лю-
дини при сьогоднішніх тарифах становили би не більш ніж
1200 євро. За такі гроші не купиш порядного комп’ютера
з відповідним терміном служби. За 12 євро можна на все
життя забезпечити живленням один мільярд нейронів! Яка
неймовірно ефективна машина з паралельними підключен-
нями, пристосованими для опрацювання картинок і асоціацій
краще за будь-який комп’ютер!
Це завжди хвилююче переживання — тримати в руках люд-
ський мозок під час розтину. У такі хвилини розумієш, що
тримаєш у руках ціле життя, та водночас відчуваєш, наскіль-
ки ж м’яке «залізо» нашого мозку. Все, що людина думала
і переживала, міститься у цій желеподібній масі, закодоване
у структурних і молекулярних змінах синапсів.
У думках спливає влучне порівняння з нафаршированим
апаратурою підземним бункером у серці Лондона, звідки Він-
стон Черчилль разом зі своїм військовим урядом і величезним