30 / 38
28
impossible to mix them up. The relics are kept lying
on wooden trays wrapped in monastic chintz, and
the Venerable Fathers themselves are wrapped in
cotton wadded jackets. By the way, before the
Revolution, the relics were open, and cotton wadded
jackets protected them from drops of oil or wax. It
was in Soviet times (in 1920s) that the museum
workers put lids over the relics. Legend has it that
once a man approached the relics pretending to
want to kiss the hand of the saint while in fact
intending to bite it for fun. So he bit it and froze,
unable to tear himself away from it. He remained
standing like that until he asked the Venerable
Fathers to forgive him and repented. It was after
that incident that the lids were introduced. The relics
are still kept in cotton wadded jackets covered by
a beautiful brocade covering. When in 1988 the
Lavra and the Far Caves were passed on to us, it
turned out that the under coverings of several
Venerable Fathers had rotted, and the relics have
been lying for 900 years! When we change their
clothes, they give off such a wonderful sweet-smelling odor, and there is no corruption
whatsoever — a real miracle! Anyone can smell it if
they enter the caves at about 6 o’clock in the morning.”
Going Through Ordeals
Before the descent to the Near Caves, the monks
describe in detail what awaits an unrepentant soul
after death. “After leaving the body, the soul
spends three days on Earth before going through
20 ordeals (idle talk, lies, slander and backbiting,
gluttony, laziness, stealing, stinginess and greed
for money, bribery, falsehood, envy, pride, anger
and wrath, murder, rancor, adultery, fornication,
sorcery, sodomy, heresy, ruthlessness),” says
Father Philip. “Demons stop the soul at each
ordeal and open the ‘charters’, i.e. the books of the
person’s deeds. If the soul is found guilty of this
ordeal, it will either go straight to hell or be sent
to go through the ordeal again, as God decides. If
the man confesses his sins and does not commit
the same sins again, these records disappear from
the demons’ charters. Demons often plant corrupt
одевают. Все одежды подписаны, перепутать
не получится. Мощи лежат на деревянных
лотках, обернутых монашеской ситцевой
тканью, а сами преподобные завернуты в ват-
ники. Кстати, до революции мощи были
открытыми, а от капель масла или воска их
берегли ватники. Крышки над мощами поста-
вили в советское время работники музея
(в 20 гг. ХХ века). Есть такое предание, что
однажды к мощам подошел человек, сделал
вид, что хочет поцеловать руку святого,
а на самом деле решил ее укусить, в насмешку.
Грызнул — и застыл, не может оторваться. Так
и стоял, пока не попросил у преподобных
прощения и не раскаялся. Вот после того
случая и поставили крышки. Мощи и теперь
хранятся в ватниках, а над ними — красивое
парчовое покрывало. Когда в 1988 году нам
передали Лавру и Ближние пещеры, оказалось,
что на некоторых преподобных нижние по-
крывала истлели, а мощи уже 900 лет лежат!
Мы когда их переоблачаем, такой чудный
благовонный запах идет, и никакого тления —
просто чудо! Его каждый может ощутить, если
зайти в пещеры часиков в шесть утра».
Прохождение мытарств
Перед спуском в Ближние пещеры монахи по
дробно рассказывают, что ждет нераскаявшуюся
душу после смерти. «После того как душа выходит
из тела, в течение трех дней она на земле, а потом
должна пройти 20 мытарств (празднословия, лжи,
осуждения и клеветы, чревоугодия, лени, воров-
ства, скупости и сребролюбия, взяточничества,
неправды, зависти, гордости, гнева и ярости,
убийства, злопамятства, прелюбодеяния, блуда,
чародейства, содомских грехов, ересей, немило-
сердия), — говорит отец Филипп. — У каждого
мытарства бесы душу останавливают, открывают
“хартии” — книги деяний человека. Если замечен
в этом мытарстве — или сразу в ад, или по-новому прохождение мытарств — как Господь
решит. Если человек исповедуется и не повторяет
эти грехи — в хартиях записи у бесов стираются.
чення й просушують його в саду до вечора. На ніч
не залишають, щоб роса не намочила, а наступного
дня одягають. Усе облачення підписано, тож
переплутати неможливо. Мощі лежать на дерев’я-
них лотках, обгорнутих чернечою ситцевою
тканиною, а самі преподобні загорнуті у ватянки.
До речі, до революції мощі були відкритими, а від
крапель масла чи воску їх оберігали ватяники.
Кришки над мощами поставили за радянських
часів працівники музею (у 20-х роках ХХ століття).
Є такий переказ, що одного разу до мощей підій-
шов чоловік і, вдаючи, що хоче поцілувати руку
святого, насправді вирішив її укусити, на поглум.
Гризнув — і закляк, не може одірватися. Так і стояв,
поки не попросив прощення в преподобних
і не розкаявся. Ось після того випадку й поставили
кришки. Мощі й тепер зберігаються у ватянках,
а над ними — пишне парчеве покривало. Коли
1988 року нам передали Лавру й Ближні печери,
виявилося, що на деяких преподобних нижні
покривала зітліли, а мощі вже 900 років лежать! Ми
коли їх переоблачаємо, такий предивний благовон-
ний запах лине, і ніякого тління — просто чудо!
Його кожен може відчути, якщо зайти в печери
десь годині о шостій ранку».
Проходження митарств
Перед сходженням у Ближні печери ченці
детально розповідають, що чекає нерозкаяну
душу після смерті. «Після того як душа виходить
з тіла, протягом трьох днів вона на землі, а потім
повинна пройти 20 митарств (марнослівства,
брехні, осуду й наклепу, черевоугодництва,
лінощів, злодійства, грошолюбства та скупості,
здирства, неправди, заздрощів, гордині, гніву
й люті, злопам’ятства, вбивства, чаклунства,
блуду, перелюбства, содомських гріхів, єресей,
немилосердя), — каже отець Пилип. — Біля
кожного митарства біси душу зупиняють, відкри-
вають “хартії” — книги діянь людини. Якщо вона
помічена в цьому митарстві — або відразу
до пекла, або по-новому проходження ми-
тарств — як Господь вирішить. Якщо людина
сповідується й не повторює цих гріхів — у хартіях