13 / 22
15
підвиває щоразу, як Ессі Рю намагається наспівувати. Вона
завжди казала, що Ессі Рю вміє співати, як корова танцювати.
Гадаю, поїздка повз цей будинок і моя туга за домівкою змусили
мене подумки вертатись туди…
Так добре пам’ятаю, наче все це відбувалося вчора. А втім, не
думаю, що в родині Тредґудів було щось, чого б я не пам’ятала.
Боже мій, я маю пам’ятати все, бо жила по сусідству з ними від
самого народження й вийшла за одного з їхніх хлопців.
У них було дев’ятеро дітей, і з них трійко дівчат —Ессі Рю та
близнючки — були більш-менш мого віку, тож я весь час про-
водила там, бавлячись і розважаючись на вечірках цілу ніч. Моя
мати померла від сухот, коли мені було чотири роки, а коли помер
татко, десь у Нешвіллі, я просто залишилася в них назавжди.
Мабуть, можна сказати, що нічна вечірка для мене ніколи не
закінчувалася…
«Вімз віклі»
(ТИЖНЕВИК МІСТА ВІСЛ-СТОП, АЛАБАМА)
8 жовтня 1929 р.
Метеорит влучає в житловий будинок
Місіс Бідді Луїз Отис, яка мешкає в будинку 401 на Першій ву-
лиці, повідомила, що вночі проти четверга кілограмовий метео-
рит пробив дах її будинку і ледь не влучив у неї. Натомість поцілив
у радіо, яке вона слухала тієї миті. Жінка каже, що сиділа на
кушетці, бо на кріслі лежав пес, і щойно увімкнула «Кулінарну
годину з Флайшманном», як це сталося. Вона стверджує, що
тепер у її даху півтораметрова дірка, а її радіо розбите навпіл.
Берта й Гарольд Вік відзначили річницю свого весілля на га-
лявині перед будинком, щоб усі сусіди бачили. Наші вітання
також містеру Ерлу Едкоку-старшому, виконавчому директорові
залізничної компанії «Ел енд Ен Рейлроуд», який щойно отримав
звання Великого високоповажного голови Добродійної спілки
захисту лосів (наказ№37), членом якого є моя друга половинка.