7 / 36
7
Замість передмови. Навіщо дітям дорослі
Кожна родина й кожна дитина—це унікальна історія, яку
не можна скласти під трафарет чиїхось розумних порад.
Тому найбільше я боюсь, коли психологічні книжки чи-
таються батьками, ніби збірки кулінарних рецептів юни-
ми господинями: прочитала, придбала інгредієнти, при-
готувала. У дитячій психології не буває ані тотожних
інгредієнтів, ані перевірених рецептів. Краще, що може
зробити психолог, —оприлюднити перевірені в наукових
дослідженнях дані, дати пояснювальну модель дитячої
поведінки та реакцій і запропонувати різні стратегії та
варіанти дій. Ті, які використовував він сам, його колеги,
клієнти. Усе це для того, аби батьки отримали поживу для
роздумів та ґрунт для пошуків — пошуків свого унікаль-
ного й неповторного шляху взаємодії з дитиною.
Власне, для цього батьки й потрібні — знайти шлях до
своєї дитини. Збагнути, що дитина унікальна й неповтор-
на, роздивитись її індивідуальність, налаштуватися на неї
та знайти особливий спосіб будувати добробут власної
дитини. І це спосіб, у якому дитина не будівельний ма-
теріал, а майстер з вирішальним правом голосу (а доки
цей голос ще не оформлений у слова, прохання та вимо-
ги, — важать навіть гучність та інтонації).
Я сама розпитувала дітей, а також просила друзів
з’ясувати, що їхні дітлахи думають з приводу того, наві-
що дітям потрібні дорослі? Цікаво, що і підлітки, і мо-
лодші школярики, і дошкільнята подекуди відповідають
дуже-дуже схоже. У кожному віці можна знайти і праг-
матичні, і романтичні, навіть фаталістичні міркування
про те, для чого дорослі дітям. Причому відповіді дуже
залежать від того, чим діти займаються або про що мір-
кують чи що обговорюють перед тим, як їх запитали.