8 / 36
8
Виховання без травмування...
Відмінності ж у тому, що малюки відповідають конкретно
(
Ростик, 5 років, післятого як повернувся з бабусею з прогу
лянки: «Щоб у парк водили, купували солодку вату йна кару
селях катали»
), а доросліші узагальнюють свої міркування
(
Оля, 11 років, під час розмови проте, чи йти в спеціалізо
ваний клас: «Допомагати приймати правильні рішення»;
Максим, 12 років: після примусу виконувати домашні
завдання: «Щобзмушуватиробитипотрібне, аленецікаве!»
).
Загалом для найменших найважливіші функції бать-
ків — це захист та безпека (
Варя, 3,5 роки: «Щоб дітки
самі на вулицю не виходили й не загубилися»; Антон,
5 років: «Щоб не було лячно»; Іринка, 4,5 роки: «Щоб тебе
не вкрали»; Михайлик, 4 роки: «Щоб не плакати»
). Зро-
зуміло, що коли ти зовсім малий на зріст, а все у світі
таке велике та невідоме, то найбільше чекаєш від до-
рослих і сильних, щоб вони були поруч, оберігали й бо-
ронили тебе в разі чого.
Про любов та спілкування найбільше згадують діти
6—12 років (
Мирослав, 6 років: «Щоб дорослі народили
їх. Щоб дорослі любили їх, дітей. Ну в принципі й все»; Ми
кита, 12 років: «Знати, що на світі є люди, які тебе люб
лять і оберігають»; Оля, 7 років: «Щоб тебе любили й об
німали просто так»
). Також дітлахи цього віку через
одного говорять, що батьки потрібні для того, аби вихо-
вувати та вчити дітей (
Святослав, 11 років: «Щоб вихову
вали та допомагали дітям, бо дітям було б важко жити
без дорослих»; Ілля, 6 років: «Щоб виховували, аби діти
не стали безхатченками»; Галинка, 6 років: «Для того,
щоб навчати й пробачати помилки»
), при цьому якщо
запитати, що означають ті «виховувати» та «вчити», то
можна почути багато чого про правила, заборони й об-