28 / 40
уРок 4
2 9
жує. Замість того щоб стискатися до розмірів свого фа-
ху, іноді краще розширити його обрії і створити «ім’я»,
що тобі пасує.
Ключ до успіху — робити те, що належить до твоїх
обов’язків, і залишати місце для роботи, яка б найкра-
ще характеризувала те, ким себе бачиш на цій посаді ти.
Коли мене взяли на посаду бізнес-репортера в газеті
«Beacon Journal» в акроні, я плакала, поки їхала додому.
я хотіла зарплату й переваги, однак не бажала бути біз-
нес-репортером. я не мала бажання писати про показ-
ники продажів, річні зустрічі та щоквартальні прибуткові
звіти. я ненавиділа цифри й дані. Вони вибивалися з ман-
три, яку нам повсякчас повторювали в школі журналісти-
ки: «Дайте мені людей!» а хіба знайдеш людей у біржо-
вих списках та статистиці?
Моїм завданням було їх знаходити, і я це робила. я пи-
сала новини про бізнес і водночас «відбивала» додатко-
вий ритм, висвітлюючи історії людей, які мали цікавий
фах. Так з’явилися історії про сажотруса, водія цементо-
воза, пілота дирижабля. я писала статті про працівників
третьої зміни, фермерів, цілісінький день ходила за жін-
кою, яка показувала мені поліцейську академію.
Спершу не всі сприймали мій запал, однак резуль-
тат зазвичай подобався всім. Багато керівників саджа-
ють своїх підлеглих у «коробку». Та в яку коробку ти б
не потрапив, завжди розширюй її межі. а краще зламай
її стінки, розкидай по підлозі й перетвори її на відкри-
тий чистий аркуш. І напиши на ньому те, чого хочеш сам.
Не питай дозволу. Просто зроби це. як кажуть, кра-
ще попросити вибачення, аніж дозволу. щоранку, перш
ніж іти на роботу, тобі треба вирішити, ким ти хочеш бу-
ти. а тоді йди — і будь ним або нею. Усе залежить тільки
від тебе, не від інших. Ніхто, крім тебе, не є відповідаль-
ним за створення твого резюме, забезпечення роботою,