11 / 40
розділ 1.
Початки військової справи
11
лих). водночас поява не бачених раніше спеціа-
лізованих видів зброї вже на початку мідної доби
дала поштовх якісно новому явищу — форму-
ванню комплексів військового озброєння (квО),
розрахованих на різні способи ведення бойових
дій. комплекс озброєння тих часів містив, окрім
засобів мисливського озброєння, кинджал, соки-
ру, клювець, сокиру-молот, булаву, а також еле-
менти захисного спорядження для рук та верхньої
частини тіла, можливо — щит. У таблиці 1 пока-
зано поширення різних комплексів озброєння
у давнього населення розглядуваного періоду.
Єдиним родом військ у цей період була піхо-
та. Свого часу існувала думка про виникнення
кінноти, але її спростовано відсутністю свід-
чень — як археологічних, так і палеозоологіч-
них. виявилося, що за наявності прирученого
коня все ще були відсутні засоби керування
тваринами, достатні для застосування їх на полі
бою. Єдина можливість — використання їх як
в’ючних тварин для перевезення вантажів.
У цей період вірогідним є виникнення інсти-
туту військової дружини — воїнів-професіона-
лів, які перебували на утриманні вождя (фак-
тично — громади, яка його обирала). вони
могли становити ядро кланового та племінного
ополчення, виконувати роль ватажків окремих
підрозділів.
озброєння
6000—3300
/
3200 рр. до н. е.
(неоліт, енеоліт).
На початку розглядуваного періоду з військо-
вою метою використовували комплекс мислив-
ського озброєння (кМО), до якого належали лук
зі стрілами, дротики та спис. Як засіб «подвій-
ного використання» побутували пласкі сокири.
Їх застосування у війську зафіксоване для Європи
даними біоархеології (травми на кістяках загиб-
Вістря до стріл ланцетоподібні крем’яні.
15 тис. років тому. Пізній палеоліт. С. Мезін,
Чернігівська область
Сокири-молоти, камінь. Трипільська культу-
ра, кінець VI — початок V тис. до н. е.
1 — поселення Окопи, Тернопільська область;
2 — поселення Олександрівка, Одеська область
НМІУ