9 / 40
9
Передмова
лами. Остання обставина породила у ХІХ й осо-
бливо у ХХ ст. численні реконструкції «доісторії»,
у якій було розміщено низку грандіозних війн,
походів та завоювань, які, на думку вчених, мог-
ли мати місце багато тисяч років тому.
Так, Г. коссіна у 20-х роках ХХ ст. запропо-
нував теорію про 14 походів «індогерманців»,
які відбулися в неоліті (за нинішніми уявлення-
ми, це мідна та ранньобронзова доба, V—III тис.
до н. е). Походи супроводжувалися переможним
поширенням «істинних арійців» з півночі на тере-
нах Європи. а ще була така собі історія про за-
воювання войовничими аріями (десь у ІІ тис. до
н. е.) далекої Індії. І нині триває дискусія навколо
теорії М. Ґімбутас про «три хвилі вторгнення»
кінних орд жорстоких патріархальних варва-
рів-індоєвропейців до Європи зі степів України
в тих-таки V—III тис. до н. е.
У перелічених випадках ідеться про військові
дії, що масштабами та числом учасників мали
не поступатися хрестовим походам, а за наслід-
ками йдуть у порівняння хіба що з римськими
завоюваннями дві тисячі років тому. Цікаво, що
автори теорій не переймалися вивченням комп-
лексу озброєнь та військової справи доби рекон-
струйованих грандіозних подій. критика згаданих
концепцій доісторичних війн, крім інших аргумен-
тів, якраз і ґрунтується на вивченні військової
справи та аналізі сукупності археологічних дже-
рел, пов’язаних із військовою сферою, після чого
відразу стає зрозумілим, які події могли мати
місце, а які, вірогідно, є витвором фантазії авто-
ра, не обтяженого «зайвими» знаннями.
разом із тим виявляється, що описана ще
давньоримськими авторами тактика ведення
бою германців та слов’ян, а також притаманний
їм комплекс озброєнь сягають часів існування
(до речі, на тій самій території) культури кулястих
амфор, а це ІІІ тис. до н. е. Притаманний згада-
ним культурам комплекс озброєнь: лук зі стрі-
лами, дротики, сокира для ближнього бою —
збігається до дрібниць (із тією лише різницею,
що кремінь, камінь та кістку у виготовленні
озброєння через чотири тисячі років було за-
мінено на залізо).
Отже, хоча римляни були першими або од-
ними з перших істориків, хто описав тактику
ведення аборигенами Європи бою в лісистій
місцевості, остання склалася на континенті при-
наймні за три тисячі років до розгрому римських
легіонів квінтілія вара в нетрях Тевтобурзького
лісу. Можливо, першими в подібну ситуацію по-
трапили в лісах волині ще загони воїнів трипіль-
ської культури або в лісах Центральної Євро-
пи — не менш войовничі і вправні дружинники
культури лійчастого посуду.
Щодо інституту дружини, то дослідники до-
історії дійшли висновку, що ця військова ін-
ституція могла зародитися вже в мідну добу,
а в епоху ранньої бронзи існувала напевне.
Отже, впродовж тисяч років дружина, цілком
імовірно, виникала щоразу, коли в цьому з’яв-
лялася «суспільна потреба».
Отож спробуймо звернутися до витоків, коли
на полях давно забутих битв народжувалися
не лише давні боги війни, але й військове мис-
тецтво.
Кинджал кістяний (ф)рагмент). Кінець IV тис.
до н. е. Трипільська культура. С. Грим’ячка,
Хмельницька область
НМІУ