12 / 40
Розділ 1.
Початки військової справи
12
бережну лісостепову смугу. Володіння значни-
ми земельними угіддями стало умовою існу-
вання колективів. Тому зусилля суспільства
були спрямовані на утримання цього контролю,
у тому числі з застосуванням військової сили.
Таблиця 1
Поширення різних комплексів озброєння
Культурний
комплекс
Датування
Комплекси
озброєння
КМО КВО
Трипілля А-СІ
5000—
3300/3200
+
+
Болград-Алдені
(Гумельниця)
4900—
4300/4200
+
+
Середньостогів-
ський
4900—
4300/4200
+
+
Дніпро-Донецький 5500—3000
+
лійчастого посуду 4000—2800
+
+
ямково-гребінце-
вої кераміки
5000—2900
+
Як бачимо, лише у двох культурних комп-
лексах не зафіксовано військового озброєння.
Обидва пов’язані з суспільствами мисливців та
рибалок, які були нечисленними й не володіли
технологіями, необхідними для виробництва
спеціалізованої зброї, а саме обробкою каменю
та металу.
Вістря стріл, дротиків, списів, вкладні до кин
джалів, пласкі сокири виготовляли з кременю.
Останні робили також із каменю та міді. Соки-
ри-молоти виготовляли з твердих порід каменю
та відливали з міді. Виключно з міді виробляли
клинкову зброю — кинджали, найдавніші зраз-
ки яких з’явилися наприкінці V тис. до н. е. З ка-
меню виготовляли також булави.
«Війни» та збройні конфлікти
6000—3300
/
3200 рр. до н. е.
(неоліт, енеоліт)
Після закінчення наймасштабніших розселень
трипільські племена поділили між собою право-
Булава, камінь. Трипільська культура, друга
половина V тис. до н. е. Подніпров’я. Націо-
нальний музей історії України
Бойовий молот та кинджал, мідь. Новодани-
лівська культура, друга половина V тис. до
н. е. Село Петро-Свистуново, Запорозька
область. Археологічний музей Інституту ар-
хеології НАН України, Київ