8 / 36
6
Слова подяки
Значну частину цієї книжки я написав, коли перебував
у творчій відпустці і мав змогу багато подорожувати. Я щиро
вдячний багатьом людям та всім навчальним закладам, які
допомагали мені й організовували мою роботу: Гуманітар-
ному центру Стенфордського університету, Дослідницько-
му центру ім. Белажіо фонду Рокфеллера, докторам Мікіко
та Ценехіто Гасегава в Токіо та на Гаваях, кафе «Мальвіна»
в Сан-Франциско, Бенінгтонському коледжу, а саме курсу
творчого письма.
Я вдячний своїй дружині Марилін (моєму незмінному
найбільш суворому та найбільш відданому читачеві); моє
му редакторові видавництва «Бейсік Букс» Фібі Госс,
редакторові, яка зуміла дати життя цій книжці та всім
попереднім моїм працям, які вийшли в цьому видавництві,
а також головному редакторові Лінді Карбоне. Дякую
також багатьом-багатьом колегам та друзям, які не мов-
чали, а критикували мене, хвалили, заохочували та вті-
шали, коли було потрібно. Процес був тривалий, тому, на
жаль, я забув деякі імена й назву не всіх. Моя найбільша
вдячність Пет Баумгарднер, Гелен Блау, Міель Картер,
Ізабель Девіс, Стенлі Елкіну, Джону Фелстінеру, Альберту
Жерарду, Маклін Жерард, Рутелен Джозельсон, Герарту
Катчадоріану, Стіні Катчадоріан, Маргарет Ледерберг,
Джону Л’Еро, Мортону Ліберману, Ді Луму, К. Й. Лум, Мері
Джейн Мофат, Нен Робінсон, моїй сестрі Джен Роуз,
Джині Серенсен, Девіду Шпігелю, Вінфріду Вайсу, моє-
му синові Бенджаміну Ялому, який у 1988 році навчався
в Стенфордському університеті та був лікарем-ордина-
тором у психіатричній лікарні, а також моїй секретарці Бі