11 / 36
9
групова вправа, кілька хвилин роздумів, якийсь витвір мис-
тецтва, проповідь у церкві, особиста криза, втрата близької
людини — нагадують нам, що наші найбільші бажання вже
ніколи не здійсняться: бути молодим, зупинити час, повер-
нути втрачених близьких людей, вічне кохання, бажання
власної значущості та безсмертя.
І тоді, коли наші недосяжні мрії починають домінувати
над нами, ми звертаємося по допомогу до членів родини,
до друзів, до релігії, а інколи — до психотерапевта.
У цій книжці я розповідаю десять історій своїх пацієнтів,
які обрали психотерапевта і боролися з болем. Власне, це
не була причина, чому вони прийшли до мене по допомогу,
навпаки, всі десятеро страждали від звичайних, як здава-
лося, буденних проблем: самотність, презирство до самого
себе, імпотенція, мігрень, сексуальні розлади, ожиріння,
гіпертензія, смуток, нав’язливе кохання, перепади настрою,
депресія. Але так чи інакше (я кажу «так чи інакше», бо
щоразу це було по-різному) терапія викривала глибокі при-
чини буденних проблем — причини, які тягнулися аж до
роздумів про своє існування.
У кожній із цих історій між рядками чутно: «Я хочу!
Я хочу!» Одна пацієнтка плаче: «Я хочу повернути мою
померлу доньку», але в той самий час не піклується про
своїх двох синів. Інший грубо заявляє: «Я хочу трахати
кожну жінку, яку бачу», а у самого рак лімфатичної системи
вже проник до кожної клітини хворого тіла. Ще один ски-
глить: «Я хочу, щоб у мене були батьки, справжнє дитин-
ство» — та ридає над трьома листами, котрі не в змозі
розпечатати й прочитати. Одна стара леді хоче бути вічно
молодою, бо не може вилікуватися від нав’язливого кохан-
ня до чоловіка, молодшого від неї на тридцять п’ять років.