6 / 22
Львів, Львів, Львів… Це місто ніколи не відпустить тебе,
якщо ти хоч раз там побував. Це місце-казка, це мі-
сто-чари, це любов, і кава, і шоколад, і незмінні підбори,
підбори, підбори… Навіть у мороз і на кризі. Це незмін-
не звертання по-львівськи «прошу пана», і «то є перша
кляса», коли щось до вподоби. Той, хто не бував у цьому
старому місті, ніколи не збагне душу України. Бо Апте-
кар славнозвісного Юрія Винничука живе тут, і Купаль-
ниця Галини Вдовиченко теж родом звідси, а ще Мавка
Дари Корній, хоч письменниця і не говорить про це пря-
мо. Усі ми різні, але й усі однакові у цій своїй глибочез-
ній і палкій любові до нашого середньовічно-сецесійно-
го міста з його вузькими вуличками і широченними
новими проспектами, з помпезною архітектурою Гор-
голевського і по-воєнному монументальним сталін-
ським ампіром. Не можна бути у цьому місті і не зако-
хатися у нього. А закохавшись, не творити неможливо.
Львову присвячено вірші, пісні й романи…На його вівтар
покладено долі, списано сторінки історії. Він був збудо-
ваний во славу того, чиє ім’я носить, але тут ви не знай-
дете жодного пам’ятника Леву, лише засновнику міста —
єдиному Королю землі Галицької Данилові Галицькому.
Тому що час розставляє усе на свої місця, і немає на те
ради, бо він — єдиний суддя.
Кожен твір, що увійшов до цієї антології, звучить
лейтмотивом любові і захоплення Львовом, Лембергом,