33 / 40
33
месьє, — тут він підвівся, чемно вклонився Стівенові
і додав: — нічного особистого.
— Звісно, —Стівен підвівся теж, —нічого особистого.
Описуючи у своєму записнику певний аспект характеру
мадам Азер та свої заплутані почування, Стівен викорис-
тав кодове слово «пульс». Він вважав це слово досить та-
ємничим, але воно добре передавало його відчуття, що
життя мадам Азер б’ється у якомусь іншому ритмі, від-
мінному від ритму її чоловіка. Це слово також описувало
незвичайний вплив її фізичної присутності. Ніхто не міг
би носити її сукні настільки природно, як вона. Тільки на
ній її туалети виглядали правильно. Значну частину дня
вона проводила у ванні або за зміною одягу, і за нею за-
вжди тягнувся шлейф трояндового мила або шампуню,
коли вона проходила повз. Увесь її одяг більше відповідав
моді, ніж у інших жінок міста. Стоячи або сідаючи, вона
несла себе з величною добропристойністю. Опускаючись
у крісло, вона так близько тримала ступні, що, мабуть, під
спідницями її коліна теж торкалися одне одного. Піді-
ймаючись, вона не спиралася на руки — здавалося, що
встати їй допомагають лише грація та пристойність. Її
білі руки ледь торкалися приборів під час сімейної вечері,
а губи ніколи не залишали слідів на келиху. Одного разу
Стівен помітив, що на мить скло бокалу зчепилося із то-
ненькою шкірою її губи, але коли вона поставила бокал
на стіл — на його сяючій поверхні не лишилося і сліду.
Вона помітила, як пильно Стівен дивився на той бокал.
А проте, незважаючи на всю формальність її ставлен-
ня до нього, на церемонну природність її манер, Стівен
все ж відчув щось у ній і назвав це її пульсом. Неможли-
во сказати, чому в нього склалося саме таке враження: