29 / 40
29
з червоним обличчям, який проходжувався приміщенням
у довгому плащі, що майже сягав його щиколоток.
У ближній частині приміщення стояв ряд швейних
машинок «Singer», за котрими теж сиділи робітниці. Колі-
на жінок піднімалися і опускалися, забезпечуючи роботу
механізму, а їхні руки рухалися у різних напрямках — так
ніби вони намагалися врегулювати тиск у велетенському
крані. Стівенові, після численних годин роботи на подіб
ному виробництві в Англії, місцева організація здавалася
застарілою — так само як вулиці Сен-Ле були для нього
ніби з іншого століття, у порівнянні з терасамифабричних
містечок графства Ланкашир.
Азер повернувся разом зМеро. То був невисокий чоло
вік в тілі, з густим темним волоссям, яке спадало на чоло.
Меро справляв враження чесної людини, яку обставини
змусили бути підозрілою та впертою. Він привітався за
руку зі Стівеном, хоча його холодний погляд давав зро-
зуміти, що це лише формальність.
Коли Азер запросивМеро сісти, той на мить завагався,
але потім, мабуть, вирішив, що це не обов’язково мусить
означати капітуляцію. Він опустився на стілець, але спи-
на його залишилася прямою та незламною. Руки він
тримав на колінах, а пальці наче плели невидимі нитки
з бавовни.
—Як ви вже знаєте, Меро, месьє Рейзфорд приїхав до
нас із Англії. Він ще молодий і хоче дізнатися якомога
більше про нашу справу.
Меро хитнув головою, і Стівен всміхнувся йому. Йому
сподобалося, що вік позбавив його кваліфікації, а отже,
і необхідності нести якусь відповідальність чи коменту-
вати події. Він знав, як вкорінюється втома в людях по-
важного віку.