31 / 38
31
його боялася. Я зазвичай закривала книжку, коли помилково розкри-
вала її на тій сторінці.
Дівчина й старий підійшли до нас зовсім близько. Я підсвідомо на-
хилився вперед і глянув на картину. Вона була невеличкою, наймен-
шою на виставці і, мабуть, найскромнішою: на простому блідому тлі
жовтавий щиголь, прикутий до жердки за лапку-гілочку.
— Той художник був учнем Рембрандта, учителем Вермеера, — ска-
зала моя мати. — І ця маленька картина є загубленою ланкою між ними
двома — саме від цього прозорого чистого освітлення Вермеер запо-
зичив своє вміння його малювати. Звичайно, я не знала й не перейма-
лася її історичним значенням, коли була дитиною. Але воно в цьому.
Я відступив назад, щоб роздивитися краще. Ця пташка була звичай-
нісіньким створінням і не мала в собі нічого сентиментального; і те, що
вона ховала в собі акуратно й компактно— свою яскравість, свій пиль-
ний і стривожений вираз, — змусило мене пригадати мамині дитячі
фотографії: щиглика з темною голівкою й застиглим поглядом.
— Це була відома трагедія в історії Голландії, — сказала моя мати. —
Велика частина міста була зруйнована.
— Ти про що?
—Про катастрофу в Дельфті. Коли загинув Фабриціус. Ти не чув,
як он учителька розповідала про це?
Я чув. Три моторошні пейзажі художника на ім’я Еґберт ван дер
Пул зображували з різних ракурсів те саме згоріле пустище: спалені
та обвалені будинки, вітряк із пошматованими крильми, ворони в за-
тягнутому густим димом небі. Строго вдягнена пані голосно розпо-
відала групі школярів, що в 1600-х роках у Дельфті вибухнула по-
рохова фабрика і художник так перейнявся руйнуванням свого міста,
що малював його знову й знову.
— Розумієш, Еґберт був сусідом Фабриціуса, він, можна сказати,
збожеволів після того, як вибухнув порох, принаймні так мені здаєть-
ся, але Фабриціус загинув, а його майстерня знищена. Разом із майже
всіма його картинами, крім цієї.
Здавалося, вона хотіла почути, що я на це скажу, але я не сказав
нічого, і вона провадила:
— Він був одним із найвидатніших художників свого часу — вели-
кої епохи живопису. Дуже й дуже знаменитий тоді. Проте його історія
сумна, адже до нас дійшли, мабуть, п’ять або шість творів з усього його
доробку. Решту картин утрачено — усе, що він створив.