32 / 40
32
молодою дівчиною, котра, на думку подруг, най
гарніша в класі.
У нашу третю й останню зустріч він запропо
нував одружитися. Індонезія. Капітан збройних
сил. Далекі подорожі. Чого ще молода дівчина
може чекати від життя?
—Ти одружишся з чоловіком, старшим за тебе
на двадцять один рік? Він знає, що ти вже не не
займана? — запитала в мене дівчина, яка мала той
самий досвід із директором школи, що й я.
Я не відповіла. Повернулася додому, де він ша
нобливо попросив моєї руки. Для посагу моя
сім’я позичила гроші в сусідів, і ми одружилися
11 липня 1895 року, за три місяці після того, як
я прочитала в газеті оголошення.
«Змінювати» й «змінювати на краще» — це геть
різні речі. Якби не танці й не Андреас, мої роки
життя в Індонезії були б нескінченним жахіттям.
Іще більшим кошмаром було знову проходити
через усе: чоловік, який живе далеко і завжди ото
ченийжінками, неможливість просто втекти й по
вернутися додому, самотність через незнання
мови, яке змушувало місяцями не виходити на