27 / 40
27
1889 року фортуна зрадила мою сім’ю: Адам
збанкрутував, Антьє ж захворіла й за два роки
померла. Вони не хотіли, щоб я за цим спостері
гала, тому відправили мене до школи в інше міс
то — Лейден. Батьки мали тверде переконання,
що я повинна здобути вишукану освіту й стати
вихователькою в дитячому садку, очікуючи, що
якийсь чоловік прийде й візьме на себе відпові
дальність за мене. У день від’їзду мама поклика
ла мене й дала пакетик насіння:
—Візьми це із собою, Марґарето.
Марґарета—Марґарета Зелле—ось моє справ
жнє ім’я, яке я просто ненавиділа. Безліч дівчат
назвали цим ім’ям на честь відомої й шанованої
акторки.
Я спитала, для чого це.
—Це насіння соняшника. Попри те, воно озна
чає більше. Ти маєш дечого навчитися від нього:
воно завжди буде соняшником, навіть якщо ти
якоїсь миті не відрізниш його від насіння інших
квітів. Хоч як би сильно воно хотіло, ніколине пере
твориться на троянди чи тюльпани в символі на
шої країни. Якщо воно захоче відмовитися від
своєї суті, усе закінчиться гіркимжиттям і смертю.