18 / 30
18
Вступ
й обіймалися та сміялися. Європейський Союз і НАТО радо
вітали країни колишнього радянського блоку, передаючи мі-
льярди доларів на допомогу новоприбулим. Стосовно ж еконо-
мічних і політичних реформ батоги ізоляції та стримування
були відкинуті на користь нової політики Заходу, заснованої на
самих лише пряниках. ЄС та інші інституції пропонували но-
возвільненим країнам стимули долучення до повноправного
партнерства в разі хоча б мінімального дотримання умов полі-
тичної прозорості та економічних реформ. Такий принцип вза-
ємодії досяг великого успіху в Східній Європі, незважаючи на
те, що для багатьох це був доволі важкий шлях.
Утім, цей метод розширення застосовувався також там, де
тиранія не була до кінця викорінена. Країни, де репресії в ра-
дянському стилі лише трохи змінили свої назви, запрошували
до клубу з мінімумом вимог та мінімумом віддачі. На Заході
превалював принцип: «Гаразд, рано чи пізно вони однаково до
цього прийдуть. Демократія перемогла, поганці опинилися на
узбіччі історії. Ми просто маємо підтримувати взаємини та
чекати». Але ж війни не виграються самі. І, як показує досвід,
часто можна бути на узбіччі історії, але почуватися напрочуд
добре, якщо там проходить трубопровід.
Просто дивно, як швидко забуто уроки перемоги в Холодній
війні. У час найвищого піднесення сил свободи та демократії
Захід раптом припинив свій тиск. Маючи на своєму боці пере-
вагу у військовій, економічній та моральній силі, він повністю
змінив стратегію.
У нинішню еру глобалізації та хибної рівності для багатьох із
нас може бути важко пригадати, що більшість лідерів Холодної
війни безпосередньо зіткнулися зі справжнім злом під час Другої
світової війни. Вони не мали ілюзій щодо здатності диктаторів
виправитися, якщо дати їм шанс. Вони на власні очі бачили ре-
альні загрози та жахіття концентраційних таборів. Вони також
знали, що у війні можна застосувати ядерну зброю. Проте для
наступних поколінь ця думка стала майже неймовірною. Це со-
ром, що сьогодні Адольфа Гітлера та Йосипа Сталіна сприймають