14 / 30
14
Вступ
в Україну, щоби Велика сімка (я завжди відмовлявся називати її
Великою вісімкою) нарешті виключила путінську Росію з елітно-
го клубу промислових демократій.
2008 року, коли Путін тимчасово передав президентство
своїй тіні —Дмитру Медведєву, усі вже зрозуміли, що російська
демократія померла. Єдиними іншими кандидатами у виборчо-
му бюлетені стали лідери лояльної опозиції у відведених ним
ролях: Геннадій Зюганов від комуністів та Володимир Жири-
новський від ЛДПР, який іще з 1991 року вдає з себе ультрапра-
вого екстреміста. Обидва слугували й продовжують слугувати
нешкідливою вітриною демократії з метою забезпечити хоча б її
видимість. Тим не менш лідери демократичних країн один за
одним спіймалися на цей гачок. Джордж Буш-молодший зате-
лефонував своєму новому колезі з привітаннями. Французький
президент Ніколя Саркозі тепло запросив Медведєва до Пари-
жа. Подібні ж вітання надійшли від лідерів Німеччини, Великої
Британії та надто багатьох інших країн, щоб усіх перераховува-
ти. І це незважаючи на той факт, що вибори бойкотувались
основним європейським органом з моніторингу виборів —Ор-
ганізацією з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) — на
знак протесту проти обмежень у роботі спостерігачів.
Уже через два місяці після вступу на посаду президент США
Барак Обама та держсекретар Гілларі Клінтон запустили нову
ініціативу зовнішньої політики з «перезавантаження» відносин
Сполучених Штатів із Росією. Навряд чи такого можна було очі-
кувати після — лише кількома місяцями раніше —вторгнення
Росії в крихітну Грузію, де агресор створив незалежні анклави,
які й досі окуповані російськими військами. Ні, з боку Америки
це було, м’яко кажучи, дивним. (Не кажучи вже про плутанину
в термінах, коли Клінтон вручила своєму колезі Сергію Лаврову
ганебну «кнопку перезавантаження», на якій російською було
помилково написано «перегрузка», а не «перезагрузка».) Адміні-
страція Обами хотіла вірити, що молодий та жвавий Медведєв
стане реформатором, потенційним лібералізатором, який змі-
нить путінський курс. Можете назвати це наївністю перших днів