7 / 30
7
Вступ
сідньої держави—Республіки Грузія — російські війська напали
на Україну й анексували Крим. Через лічені дні після завершення
Зимових Олімпійських ігор у Сочі в лютому 2014-го Путін розв’я-
зав війну на сході України та став першим, хто силою захопив
суверенну територію іншої країни з часу вторгнення Саддама
Хусейна в Кувейт. Ті самі світові лідери, які усміхнені фотогра-
фувалися з Путіним іще рік тому, тепер уводять санкції проти
Росії та членів її правлячої еліти. Росія погрожує перекрити
трубопроводи, якими постачається третина необхідних Європі
нафти й газу. З приходом до влади Путіна в ролі
capo di tutti capi
(«боса всіх босів») його мафіозна держава перейшла від клепто-
кратії, що заперечує будь-яку ідеологію, до використання явно
фашистської пропаганди й тактики. Повернувся й привид ядер-
ної війни, про якого вже почали потроху забувати.
Нинішня криза має дві передісторії. Перша пов’язана з тим,
як Росія так швидко перейшла від святкування кінця комунізму
до обрання президентом офіцера КДБ, а потім і до нападу на
своїх сусідів. А друга — з тим, як вільний світ допоміг цьому
статися через байдужість, нерозуміння та неправильну реаліза-
цію добрих намірів. І тут дуже важливо визначити, що саме піш-
ло не так. Адже, незважаючи на те, що зараз Путін становить
пряму та явну загрозу, Європа й Америка все ще не розуміють
ситуацію. Натомість світові демократії повинні об’єднатися та
повторити уроки перемоги в минулій Холодній війні, перш ніж
ми повністю сповземо до наступної.
Путінська Росія, вочевидь, є найбільшою та найнебезпечнішою
загрозою, що постає сьогодні перед світом, але не єдиною. Звісно,
терористичні угрупування на кшталт Аль-Каїди чи Ісламської
Держави не мають (попри назву останньої) кордонів, величезних
ресурсів та зброї масового ураження, які є в розпорядженні Путін.
Проте атаки одинадцятого вересня та подібні до них навчили нас,
що не обов’язково мати національний прапор чи навіть армію, щоб
завдати жахливого удару по наймогутнішій у світі країні. Ба біль-
ше, неспроможністю демократичних держав організувати актив-
ну оборону користуються й країни, що заохочують тероризм.