«Брама Європи» Сергія Плохія

Вступ

Ця книжка являє собою

longue durée

історію України від

часів Геродота до занепаду СРСР і нинішнього російсько-укра-

їнського конфлікту. Але як можна «запакувати» більш ніж ти-

сячу років історії країни розміром з Францію, з 46 млн грома-

дян сьогодні й сотнями мільйонів, що жили тут протягом

тисячоліть, у кілька сотень сторінок? Потрібно шукати й від-

бирати найважливіше, як це завжди робили історики. Однак

їхні підходи відрізняються. Засновник сучасної української

історіографії Михайло Грушевський (1866—1934), один з геро-

їв цієї книжки та вчений, чиїм ім’ям названо кафедру історії

України в Гарвардському університеті, розглядав свій предмет

як історію нації, яка існувала з незапам’ятних часів і знала

періоди розквіту, занепаду та відродження, а останньою її куль-

мінацією вважав розбудову української державності під час

Першої світової війни та після неї.

Грушевський заклав підвалини української історії як окре-

мої галузі досліджень, але багато хто з його критиків та послі-

довників піддавав сумніву такий підхід. Учні Грушевського

наголошували на історії української державності; радянські

історики подавали історію України як історію класової бороть-

би; деякі західні автори підкреслюють її багатонаціональний

характер; сьогодні дедалі більше науковців схиляються до транс

національного підходу. Останні тенденції в написанні україн-

ської та інших національних історій вплинули й на мою розпо-

відь. Я також використав недавній культурологічний поворот

в історичній науці та в дослідженнях історії національної само-

свідомості. Питання, що я їх порушую, сформовані сучасністю,

але я намагався зробити все, щоб не проектувати сучасних осо-

бистостей, симпатій, ідей, мотивів та почуттів на минуле.

Довготривалий (

фр

.). Таку назву дістала методика історичних досліджень, запро-

понована представниками французької «школи анналів», що надавала перевагу дослі-

дженню довготривалих історичних структур над подіями, тобто «короткої» історії.

Представники цієї історичної школи намагалися відтворити «тотальну історію», що яв-

ляла б собою опис усіх зв’язків, що існують у суспільстві, — соціальних, економічних,

культурних тощо. (

Тут і далі прим. пер., якщо не зазначено інше.

)