«Брама Європи» Сергія Плохія

Вступ

країнці мають таке саме право пишатися своєю роллю у змі-

ні світу, як шотландці та інші нації, про які написано книж-

ки, що підтверджують їхні претензії на формування курсу історії

людства. У грудні 1991 року, коли українські громадяни масово

пішли голосувати за свою незалежність, вони одночасно списа-

ли Радянський Союз на смітник історії. Тодішні події в Україні

мали далекосяжні міжнародні наслідки й дійсно змінили хід

історії: уже за тиждень після українського референдуму розпав-

ся Радянський Союз і президент Джордж Буш оголосив про

завершення довготривалої та виснажливої «холодної війні».

Потім світ побачив Україну на телеекранах у листопаді

2004 року, коли вдягнений у святковий помаранчевий колір

натовп заповнив вулиці та площі Києва, вимагаючи справед-

ливих виборів, і таки домігся свого. Помаранчева революція

дала спільну назву численним «кольоровим революціям», що

прокотилися від Лівану до Сербії та від Грузії до Киргизстану,

сколихнувши авторитарні режими. Кольорові революції не змі-

нили пострадянського світу, але залишили по собі тривалі

спогади й надію на те, що одного дня все може змінитися.

Українці знову з’явилися на телеекранах усього світу в листо-

паді та грудні 2013 року, коли ще раз заповнили київські вули-

ці, цього разу на підтримку тісніших зв’язків з Європейським

Союзом. У час, коли рівень захоплення Європейським Союзом

досяг наднизької позначки серед його членів, готовність укра-

їнців виходити на вулиці та стояти там при мінусових темпе-