22 / 44
Вступ
23
Назва цієї книжки, «Брама Європи», є, звичайно ж, метафо-
рою, але не треба сприймати її легковажно чи відкидати як
маркетинговий хід. Європа є важливою частиною української
історії, так само як і Україна — європейської. Розташована на
західному краю Євразійського степу, Україна протягом багатьох
століть була брамою Європи. Інколи, коли «брама» зачинялася
внаслідок війн чи конфліктів, Україна допомагала зупинити
іноземні навали зі сходу та заходу; коли ж вона була відчинена,
як це найчастіше траплялося в українській історії, вона пра-
вила за міст між Європою та Азією, сприяючи обміну людьми,
товарами та ідеями. Протягом століть Україна також була міс-
цем зустрічі різних імперій — від Римської до Османської, від
Габсбургів до Романових. У ХVIII столітті Україною керували
з Санкт-Петербурга й Відня, Варшави та Стамбула. У ХІХ сто-
літті з цього переліку лишилися тільки перші дві столиці. У дру-
гій половині ХХ століття на більшості українських земель па-
нувала лише Москва. Кожна з імперій претендувала на землю
та її багатства, залишаючи свій відбиток на ландшафті та ха-
рактері населення, сприяючи формуванню особливої прикор-
донної ідентичності та духу.
«Народ» та «нація» є важливими, хоча й не домінуючими
категоріями аналізу та елементами історії, які, поряд з ідеєю
Європи, визначають характер цієї розповіді. Ця книжка опові-
дає історію України згідно з кордонами, визначеними етногра-
фами та картографами кінця ХІХ — початку ХХ століття, що
часто (але не завжди) збігалися з кордонами сучасної Україн-
ської держави. Вона простежує розвиток ідей та характерні
особливості, що єднають ці землі від часів Київської держави,
відомої в історіографії як Київська Русь, і до постання сучасно-
го націоналізму й пояснює походження сучасної Української
держави та політичної нації. При цьому оповідь фокусує увагу
на українцях як найбільшій демографічній групі, а згодом —
головній силі, що стояла за створенням сучасної нації та держа-
ви. Вона водночас приділяє увагу й національним меншинам