«Брама Європи» Сергія Плохія

Край світу

дві тисячі років до того часу, коли розростання Російської

імперії у XVIII столітті перекроїть карту Європи, відсунувши

її східний кордон аж до Уралу.

Поділ понтійських степів на європейську та азійську ча-

стини позиціонував територію України як частину Європи, але

мало що означав на практиці в римські часи. Страбон пише

про сарматів на лівому й правому берегах Дону, а Птолемей,

один із його наступників, у ІІ столітті нашої ери писав про дві

Сарматії — європейську та азійську — поділ, що лишатиметь-

ся незмінним у працях європейських географів наступні пів-

тора тисячоліття. Набагато важливішим від уявного східного

кордону Європи був справжній цивілізаційний кордон між

віддаленими колоніями на північному узбережжі Чорного

моря та кочовиками понтійських степів. На відміну від грець-

ких колоній з їхніми укріпленнями, цей кордон ніколи не мав

чіткої лінії поділу, натомість утворюючи широку зону взає-

мовпливів між колоністами та місцевим населенням, де пере-

мішувалися мови, релігії й культури, і створюючи нові куль-

турні та соціальні реалії.

Надважливий кордон між кочовиками степу та землероба-

ми лісостепу, що був відомий Геродоту, за часів Страбона став

невидимим. Важко сказати, чи зник він повністю, чи середзем-

номорські автори просто не знали про нього. Географія та

екологія залишилися тими самими, а населення, імовірно, ні.

Воно незаперечно прийшло в рух у середині І тисячоліття на-

шої ери, коли ми знову стикаємося зі згадками про регіон

у працях грецьких учених.