33 / 44
На понтійському кордоні
34
себе також і землеробами. Знаряддя, подаровані їм небом, вклю-
чали не лише ярмо, а й плуг, виразний символ осілої культури.
Справді, Геродот описував скіфів, поділяючи їх на вершни-
ків та землеробів, кожна група займала власну екологічну нішу
в Північному Причорномор’ї. На правобережжі Дніпра, якщо
дивитися з корабля, що пливе на південь, просто над грецькою
колонією Ольвією, від громадян та гостей якої Геродот дістав
більшу частину знань про цей регіон, він ідентифікував каллі-
підів — імовірно, нащадків від змішаних шлюбів греків із міс-
цевими скіфами. Північніше від земель царських скіфів, по Дні-
стру, жили алазони, які «в інших відношеннях нагадують скіфів,
особливо щодо звичаїв, але сіють та вживають у їжу зерно,
а також цибулю, часник, сочевицю та просо». Північніше від
алазонів, на правому березі Дніпра, Геродот розташував скі-
фів-орачів, які начебто вирощували зерно на продаж. На лівому
березі цієї ж річки він розмістив скіфів-землеробів, або борис-
фенітів. Він писав, що ці племена суттєво відрізняються від
скіфів на півдні, які жили в понтійських степах.
Геродот вважав землі вздовж Дніпра найродючішими у сві-
ті: «Борисфен, друга за величиною зі скіфських річок, є, на мою
думку, однією з найбільш цінних та продуктивних не лише
серед річок цієї частини світу, а й будь-де, за винятком хіба що
Нілу, який не надається до порівняння. Вона забезпечує най-
кращі та найбагатші пасовища, без сумніву, має найбагатші
запаси найкращих сортів риби і найкращу воду для пиття —
чисту та прозору, тоді як у навколишніх річках вона каламут-
на; ніде нема кращих врожаїв, як на її берегах, а там, де не сіють
зерно, трава найпишніша у світі».
Це дуже реалістичний опис. Чорноземи в районі басейну
Дніпра і досі вважаються одними з найбагатших у світі, чим
забезпечують сучасній Україні прізвисько «житниця Європи».
Землі середнього Дніпра, заселені хліборобами, ще не були
краєм Геродотового світу. Північніше теж жили народи, про
яких мало що знали не лише греки, а й скіфи з різних верств