35 / 44
На понтійському кордоні
36
Дону, записав легенду, за якою сармати походять від скіфів та
амазонок, які втекли з грецького полону. Як і у випадку зі скі-
фами, до складу сарматської держави входили різні племена, що
правили низкою народів, у тому числі роксоланами, аланами та
язигами. Сармати правили понтійськими степами півтисячі
років, до IV століття нашої ери. У момент свого розквіту вони
контролювали увесь простір від Волги на сході до Дунаю на
заході та проникли в Центральну Європу аж до Вісли.
Сармати були не менш загрозливою силою у регіоні, ніж
скіфи, але відомо нам про них набагато менше. Здебільшого це
через те, що торгівля між грецькими колоніями та внутрішні-
ми районами України (а з нею і потік інформації), що розквіт-
ла за скіфського панування, за сарматів майже припинилася.
Вони витіснили скіфів до Криму, де колишні правителі цієї
держави створили нове скіфське царство, відоме як Мала Скі-
фія. Скіфи контролювали півострів і степи на північ від нього,
зокрема і грецькі колонії. Сармати утримували решту степу,
але не мали доступу до колоній. Конфлікт між старими та но-
вими господарями степів підірвав місцеву торгівлю та добро-
бут, а з часом і безпеку грецьких колоній (скіфи та інші кочо-
вики вимагали грошей і товарів від колоністів, незалежно від
того, була успішною торгівля чи ні). Іншим, так само могутнім
чинником, що завдавав збитків комерції, була поява нових
постачальників сільськогосподарської продукції на середзем-
номорський ринок. Тепер збіжжя на Іонічне та Егейське узбе-
режжя привозили з Єгипту та Середнього Сходу торговельни-
ми шляхами, що були убезпечені завоюваннями Александра
Великого та підйомом Римської імперії.
Коли римляни розширили свій вплив на Північне Причор-
номор’я у І столітті до нашої ери, вони відродили деякі види
торгівлі, забезпечивши грецькі колонії, тепер уже під своєю
опікою, деяким захистом. Але це не була безпека минулих часів.
Овідій (Публій Овідій Назон), який був засланий римським
імператором Августом (8 рік нашої ери) до місця під назвою