«Брама Європи» Сергія Плохія

Край світу

суспільства. Ці люди заселяли останній кордон грецького ойку-

мени. На правобережжі Дніпра їх називали неврами, на лівому,

далі на схід та північ, — страхітливими канібалами. Геродот знав

про них небагато, але розташування неврів у прип’ятських бо-

лотах на сучасному українсько-білоруському прикордонні збі-

гається з одною з можливих батьківщин давніх слов’ян, де ви-

явлено групу найдавніших українських діалектів.

Якщо вірити Геродоту та його джерелам, Скіфське цар-

ство являло собою конгломерат етнічних груп та культур, де

також географічні та екологічні чинники визначали місце

кожної групи в загальній структурі держави та в поділі праці.

Греки та еллінізовані скіфи займали узбережжя, слугуючи

посередниками між середземноморським світом Греції та вну-

трішніми районами в галузі торгівлі й культури. Головні то-

вари: зерно, сушена риба, а також раби — надходили зі сте-

пових чи лісостепових областей. Аби досягти чорноморських

портів, ці товари, особливо зерно та рабів, доводилося про-

возити степами, де мешкали царські скіфи, які контролювали

торгівлю і забирали більшість прибутків собі, залишаючи

частину золотих скарбів у курганах цього регіону. Поділ,

описаний Геродотом, між узбережжям, степом та лісостепом

стане одним із головних в українській історії і триватиме

протягом століть, якщо не тисячоліть.

Багатогранний скіфський світ, відображений в «Історії»

Геродота, перестав існувати в ІІІ столітті до нашої ери. Римля-

нам, які захопили грецькі колонії у Північному Причорномор’ї

в І столітті до нашої ери, довелося мати справу з іншими го-

сподарями степів.

Нова хвиля кочовиків зі сходу — сарматів — розгромила,

відтіснила і врешті заступила скіфських вершників, які контро-

лювали торговельні шляхи між лісостепом та грецькими коло-

ніями. Ці новоприбулі, як і скіфи, мали іранське походження.

Геродот, який вказав на їхнє первісне розташування на схід від